КАБЕЛЬ, *кабель, **cable – виріб з однієї або кількох ізольованих струмопровідних жил, вміщених у герметичну захисну оболонку. Застосовується переважно для передавання на віддаль електричної енергії (силовий кабель) або електричних сигналів (кабель зв’язку).
КАБЕЛЕУКЛАДАЛЬНИК, *кабелеукладчик – пристрій, розташований на конвеєрі з боку виробленого простору і призначений для автоматичного укладання (при русі гірничої машини) електричного кабелю та інших комунікацій у спеціальний жолоб.
КАВЕРНА (В ГЕОЛОГІЇ), *каверна – порожнина в гірських породах, що виникає здебільшого внаслідок вилуговування водою розчинних часток (карст) або застигання лави, насиченої газовими компонентами.
КАВІТАЦІЯ, *кавитация – утворення порожнин всередені рідини, тобто порушення її суцільності під час руху відносно інших тіл.
КАДМІЙ, *кадмий – Cd. Хімічний елемент ІІ групи періодичної системи. Ат. н. 48; ат. м. 112,41. Сріблясто-білий метал. Реагує з кислотами. Розчинні сполуки отруйні. Застосовують в ядерній техніці, для виготовлення легкоплавких сплавів, в лужних акумуляторах тощо.
КАЇНІТ, *каинит – мінерал класу сульфатів. KMg[SO4] Cl 3H2O. Сингонія моноклінна. Густина 2,13. Твердість 2-3,5. Жовтувато- або сірувато-білого кольору. Блиск скляний. Входить до складу калійних солей. Родовище — Калуське в Україні, Штрасфурт у Німеччині тощо. Руда калію і магнію.
КАЙЛО, *кайло – ручний гірничий інструмент для відколювання кусків гірських порід від масиву.
КАЙНОЗОЙСЬКА ЕРА, *кайнозойская эра – найновіша ера в геологічній історії Землі. Настала близько 70 млн. років тому, триває й досі. Кайнозойську еру поділяють на три періоди: палеогеновий, неогеновий і антропогеновий (четвертинний). У середині палеогену відбулися значні трансгресії моря, пізніше — інтенсивне гороутворення. У кайнозої сформувались у сучасних обрисах материки й океани. Орографічні зміни зумовили зміни клімату і ландшафтів. На початку антропогену внаслідок похолодання значного розвитку набуло материкове зледеніння. Серед рослин були поширені покритонасінні, з’явились злакові. Наприкінці мезозою вимерли гігантські рептилії, динозаври, іхтіозаври та ін. У палеогенових морях переважали молюски, костисті риби й акули, з’явились кити, на суходолі — ссавці, поступово розвинулись хоботні, ведмедеві, людиноподібні мавпи, гризуни, комахи та ін. На початку антропогену з’явилась первісна людина.
КАЙНОТИПНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *кайнотипные горные породы – незмінені чи частково змінені вторинними процесами ефузивні та інтрузивні магматичні гірські породи незалежно від їх віку.
КАЛАВЕРИТ, *калаверит – матеріал класу телуридів. Входить до складу золотих руд. Блиск металічний. Густина 9,3; твердість 3,5…5. Зусрічається рідко. Утворюється в гідротермальних золоторудних родовищах.
КАЛАМІН, *каламин, **calamine – Zn4 [Si2O7] (OH)2 H2O. Mінерал класів силікатів, безбарвного або сіруватого, жовтого та інших кольорів. Будова острівна. Типовий мінерал зони окиснення свинцево-цинкових родовищ. Руда цинку.
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН БУДІВНИЦТВА ГІРНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА, *календарный план строительства горного предприятия – документ, що встановлює доцільну та технологічно обгрунтовану послідовність, строки виконання робіт по будівництву підприємства.
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН РОЗВИТКУ ГІРНИЧИХ РОБІТ, *календарный план развития горных работ – план розвитку гірничих робіт у просторі і часі, представлений графічно в проекції на горизонтальну або вертикальну площину.
КАЛІ, *кали – гідрат оксиду калію, гідроскопічна, тверда, безбарвна речовина, що роз’їдає більшість матеріалів, які стикаються з нею. Застосовують у виробництві рідкого мила тощо. Інша назва к а л і ї д к е.
КАЛІБОРИТ, *калиборит, **kalibotite – KMg2 [B11O19] 9H2O. Важливий мінерал бору. Зустрічається в соляних родовищах як первинний мінерал з галітом і ангідритом.
КАЛІБРУВАННЯ КАМЕНІВ, *калибровка камней – механічна обробка кам’яних заготовок для надання їм заданих розмірів.
КАЛІЙ, *калий – хімічний елемент І групи періодичної системи, символ К, ат. н. 19; ат. м. 39, 098. М’який сріюлясто-білий метал. Хіиічно дуже активний, сильний відновник, на повітрі легко окислюється. Сполуки К. застосовують у сільському господарстві як добрива, для виготовлення скла, вибухових речовин, медицині, ядерній техніці тощо.
КАЛІЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *калийная промышленность – галузь промисловості, що об’єднує підприємства по видобутку калійних солей та виробництву калійних добрив. В Україні видобувають калійні солі на Стебницькому та Калуш-Голинському родовищах.
КАЛІФОРНІЙ, *калифорний – штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, символ Cf, ат. н. 98; належить до актиноїдів. Препарати К. – джерела нейтронів у активізаційному аналізі. Від назви місця відкриття штату Каліфорнія (США).
КАЛІШПАТИЗАЦІЯ, *калишпатизация, **kalifeldspatization – процес метасоматичного заміщення переважно плагіоклазу каіїстим польовим шпатом.
КАЛОРИМЕТР, *калориметр – прилад для вимірювання кількості тепла, що її виділяє або вбирає тіло.
КАЛОРИМЕТРІЯ, *калориметрия – методи вимірювання теплоємності газів, рідин і твердих тіл або теплових ефектів різних фізико-хімічних процесів.
КАЛОРИФЕР, *калорифер – пристрій для нагрівання повітря в системах опалення, вентиляції та сушіння.
КАЛОРІЙНІСТЬ, *калорийность, **calorific power – кількість тепла, що його виділяють харчові чи кормові речовини, коли вони окиснюються в організмі людини або тварини.
КАЛОРІЯ, *калория – позасистемна одиниця кількості тепла і термодинамічного потенціалу(внутрішньої енергії, ентальпії, вільної енергії), що дорівнює 4,1868 джоуля (у термохімії 4,1840 джоуля). Раніше К. вважали кількістю тепла, витрачуваного на нагрівання 1 г води на 1°С.
КАЛЬКА, *калька – прозорий папір (паперова К.) для знімання копій з кресленників, малюнків.
КАЛЬКУЛЯЦІЯ, *калькуляция – обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг за елементами витрат.
КАЛЬЦИТ (ВАПНЯКОВИЙ ШПАТ) – CaCO3. Мінерал кальцію класу карбонатів. Сингонія тригональна. Твердість 3…3,5, густина 2,71. Походження мiнералу можливе бiогенне, хiмiчне, гiдротермальне, метаморфiчне та магматичне. Частіше всього безбарвний або білий. Може бути також у виглядi зернистих, сталактитоподiбних, комкуватих або землистих аґреґатiв. Типовий мiнерал осадових порiд. Утворюється при екзогенних процесах, відкладається з холодних вод у жилах, жеодах, карстових печерах. Також утворюється внаслідок біохімічних процесів при відмиранні нижчих організмів, які мають скелети з вуглекислого кальцію. Велика кількість кальциту відкладається з гарячих вод у гідротермальних жилах з сульфідами, а також у мигдалинах ефузивних порід разом з цеолітами, халцедоном, кварцом, баритом. Застосовують у будівництві, металургійній промисловості.
КАЛЬЦИНАЦІЯ, *кальцинация – надання речовині нових властивостей шляхом кальцинування, результат кальцинування.
КАЛЬЦИНУВАННЯ, *кальцинирование – дія, власне прожарювання крейди, вапна, соди, солей, руд тощо для видалення з них легких речовин, напр. води, вуглекислого газу.
КАЛЬЦИТ, *кальцит – мінерал класу карбонатів, вапняковий шпат. СаСО3. Сингонія тригональна. Густина 2,71. Твердість 3-3,5. Переважно безбарвний або молочно-білий, з скляним блиском. Використовують у будівництві, металургійній, хімічній промисловості та в оптиці.
КАЛЬЦІЙ, *кальций – хімічний елемент ІІ групи періодичної системи, символ Са, ат. н. 20; ат. м. 40,08. Сріблясто-білий м’який метал, входить до складу вапняків, мармуру тощо. Хімічно активний, легко окиснюється. Використовують у металургії для виготовлення сплавів і як відновник. Широко застосовують природні солі кальцію.
КАМЕНЕЛОМНІ, *каменоломня – застарілий термін для означення гірничих розробок ґраніту, вапняку, мармуру, пісковику та інших будівельних матеріалів.
КАМЕНЕОБРОБКА, *камнеобработка – надання природному каменю належних розмірів, форми і декоративного вигляду (фактури). Полягає у розпилюванні (розколюванні) на заготовки вирізаних з масиву гірських порід каменів (блоків), обрізуванні цих заготовок за розмірами (або наданні їм певного профілю) та опоряджуванні лицьової поверхні виробу.
КАМЕНЕРІЗНІ МАШИНИ, *камнерезальные машины – машини, якими з масиву гірських порід вирізують (випилюють) камені (блоки) правильної форми. Робочі органи каменерізних машин — дискові або кільцеві фрези та різальні ланцюги з твердосплавними зубками (бари).
КАМЕРА, *камера, **chamber, room – 1) Підземна гірнича виробка невеликої довжини і значних розмірів, використовувана для очисних робіт, господарських та інших потреб. Наприклад, насосна К. 2) Очисна виробка (при камерній та камерно-стовповій системах розробки корисних копалин) з вибоєм невеликої довжини (5-10 м.), яка обмежена по бокам масивом або ціликами корисної копалини. 3) Гірнича виробка для розташування ВР при методі камерних зарядів.
КАМЕРАЛЬНІ РОБОТИ, *камеральные работы – комплекс робіт, що полягає в обробці і оцінці точності польових вимірювань і складанні графічної документації.
КАМЕРНА РАМА, *камерная рама – кріпильна рама посиленої конструкції, що встановлюється в місці сполучення двох підземних виробок, закріплених рамним кріпленням. К. р. бувають дерев’яні, металеві та змішані.
КАМЕРНА СИСТЕМА РОЗРОБКИ, *камерная система разработки – система розробки короткими вибоями, суть якої у веденні очисних робіт в межах поверху чи ярусу у камерах, між якими залишають непогашувані технологічні цілики. Виймання камер проводять буропідривним або механічним способом. Здебільшого камери не кріпляться або кріпляться анкерами. Основні параметри камерної системи розробки: ширина камер 4…20 м, довжина — до 300 м, ширина міжкамерних ціликів до 10 м.
КАМЕРНІ ЗАПАСИ, *камерные запасы – запаси корисної копалини, що виймаються з камер.
КАМЕРНИЙ ЗАРЯД, *камерный заряд – Див. Вибухові роботи.
КАМЕРНО-СТОВПОВА СИСТЕМА РОЗРОБКИ, *камерно-столбовая система разработки – це комбінація камерних і стовпових систем. Характерною її рисою є часткове погашення міжкамерних ціликів. Спочатку прямим ходом проводять камери, якими нарізують стовпи. Відробляють стовпи (міжкамерні цілики) зворитним ходом. Основні параметри: похила висота ярусу 150…200 м, ширина камер до 5,5 м, ширина міжкамерного цілика 3,5…7,2 м, ширина цілика між західками 0,6…2 м.
КАМУФЛЕТ, *камуфлет – підземний вибух заряду вибухової речовини без руйнування ґрунту на поверхні.
КАМ’ЯНА СІЛЬ, *каменная соль – те ж саме, що галіт.
КАМ’ЯНЕ ВУГІЛЛЯ,*каменный уголь – тверда горюча корисна копалина, один з видів вугілля викопного. Являє собою щільну масу чорного чи сіруватого кольору. Блиск смоляний або металічний. Складається з вуглецю, водню, кисню, містить 2-48 % летких речовин. Вологість 1-12 % Теплотворна здатність 7300…8800 кал/кг. Утворюється з продуктів розкладу решток рослин у надрах землі. В Україні поклади кам’яного вугілля зосереджені у Донецькому кам’яновугільному басейні та у Львівсько-Волинському вугільному басейні.
КАМ’ЯНЕ КРІПЛЕННЯ, *каменное крепление – гірниче кріплення із гірських порід чи штучних матеріалів (цегла, бетонні чи шлакові камені). Застосовують у гірничих виробках із великим строком служби.
КАМ’ЯНОВУГІЛЬНА СМОЛА, *каменноугольная смола – кам’яновугільний дьоготь — продукт коксування кам’яного вугілля. В’язка чорна рідина з характерним запахом. Густина 1120…1250 кгм3. Суміш понад 1000 циклічних і гетероциклічних сполук та їх похідних: бензолу, толуолу, нафталіну, фенолів, пірідину та його гомологів і т. ін. Відходи після переробки кам’яновугільної смоли (пек) застосовують на будівництві шляхів, у будівельній промисловості, як паливо тощо.
КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИЙ ПЕРІОД, *каменноугольный период – карбон — п’ятий період палеозойської ери. Настав близько 350 млн. років тому, тривав 65-70 млн. років. У карбоні відбулися значні гороутворювальні рухи й пов’язані з ними регресії моря, що чергувалися з обширними трансгресіями. Великого розвитку набула наземна рослинність (лепідодендрони, сигілярієві, деревовидні папороті тощо). З їхніх решток утворилося кам’яне вугілля. Були поширені комахи і земноводні, з’явились рептилії, у морях переважали безхребетні. Відклади, що утворилися протягом кам’яновугільного періоду, становлять кам’яновугільну систему.
КАМ’ЯНОВУГІЛЬНІ МАСЛА, *каменоугольные масла – в’язкі рідини з фенольним запахом, жовтого або світлокоричневого кольору. Складні сполуки органічних речовин, одержаних при переробці кам’яновугільної смоли. Найбільше значення мають вбирне та антраценове масла.
КАНАВА, *канава – відкрита гірнича чи геологорозвідувальна виробка, що має невеликі порівняльно з довжиною поперечні розміри.
КАНАЛ ВЕНТИЛЯТОРА, *канал вентилятора – канал, що з’єднує шахтний стовбур з головним вентилятором, який встановлено в спеціальній будівлі шахти.
КАНАТ,*канат, **rope – гнучкий виріб з дроту чи органічних волокон. Використовується на шахтних підйомах та для відкатки вагонеток по гірничих виробках за допомогою лебідок та ін.
КАНАТНА ВІДКАТКА, *канатная откатка – вид транспорту по горизонтальних або похилих рейкових коліях у вагонетках або спеціальних посудинах (скіпах ), за допомогою лебідки та каната.
КАНАТНА ПИЛКА, *канатная пила – засіб виймання вугілля на малопотужних пластах. Складається із фрез двобічного різання, що мають з кожного боку по 10 зубів, армованих пластинками з твердого сплаву. Фрези (10-12 шт.) з’єднуються між собою відрізками ланцюга завдовжки 0,6…1 м. На кінцях ланцюгової пилки розміщені конічні втулки, за допомогою яких пилку з’єднують з канатом діаметром 18 мм. На вентиляційному штреку канати перекидають через блоки і під’єднують до барабанів лебідки, що надає пилці зворотно-поступального руху з одночасною подачею її на вибій.
КАОЛІН, *каолин – гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Має високу вог- нетривкiсть та низьку пластичнiсть. На території України є у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Черкаській і Донецькій областях. Використовують у паперовій, гумовій та інших галузях промисловості, керамічному виробництві.
КАОЛІНІЗАЦІЯ, *каолинизация, **kaolinization – заміщення в гірських породах алюмосилікатів на каолініт під впливом вод, які містять кислоти. Внаслідок К. первинні породини (ґраніти, ґнейси та ін.) перетворюються на товщі каоліну.
КАОЛІНІТ, *каолинит, **kaolinite – Al4 [Si4 O10] (OH)8. Mінерал класу силікатив, білого кольору; основна складова частина глин, особливо каоліну. Сингонія переважно триклінна. Густина 2,58-2,61. Твердість 2-3. Блиск перламутровий, матовий. Шаруватої будови, бiлого з рiзними вiдтiнками кольору, щільний, жирний на дотик. Зустрiчається у прихованокристалiчних скупчених, пухких тонкозернистих аґреґатах. Переважнi розмiри часток 1-3мм (0,001-0,003мм); Нездатний приєднувати та утримувати значну кiлькiсть води; при сушiннi порiвняно вiльно вiддає приєднану воду.
КАПІТАЛЬНІ ГІРНИЧІ ВИРОБКИ, *капитальные горные выработки – Виробки, що пройдені за рахунок капітальних вкладень і значаться на балансі основних фондів підприємства.
КАПСУЛЬ-ДЕТОНАТОР, *капсюль-детонатор – засіб висаджування, який являє собою металеву або паперову гільзу діаметром біля 7 мм, споряджену високобризантною та ініціюючою ВР. Використовується при вогневому способі висаджування, а також є складовою частиною електродетонатора.
КАПТАЖ, *каптаж – комплекс споруд, що забезпечують доступ до підземних вод, нафти або газу та можливість їх використання; інженерно-технічні роботи, пов’язані з виведенням на поверхню і збиранням підземних вод, нафти й газу.
КАРАТ, *карат, **carat – 1) Одиниця маси дорогоцінного каміння. Застосовується в ювелірній справі. 1 карат = 0,2 г. 2) Міра вмісту золота у сплавах, що дорівнює 1/24 маси сплаву (британський карат золота). Чисте золото відповідає 24 кар.
КАРБІДИ, *карбиды – сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Застосовують у виробництві металокерамічних і вилитих твердих сплавів для металообробки, буріння гірських порід тощо.
КАРБОКСИЛ, *карбоксил – одновалентна група СООН, яка є функці-ональною групою органічних кислот. Інша назва к а р б о к с и л ь н а г р у п а.
КАРБОНАДО, *карбонадо – тонкозернистий, іноді поруватий різновид алмазу. Внаслідок високого опору до стирання широко застасовують у техніці.
КАРБОНАТИ, *карбонаты, **сarbonates – солі й ефіри вугільної кислоти (напр., сода, поташ); відомо біля 80 К., дуже поширені мінерали кальцит і доломіт. За походженням більшість К. є продуктами вивітрювання і седиментації. Значна частина їх виникає також при ендогенних процесах в гідротермальних жилах. Застосовують К. у будівництві, хімічній промисловості, в оптиці тощо.
КАРБОНАТИЗАЦІЯ, *карбонатизация – процес зміни гірських порід. що зумовлює утворення карбонатів кальцію, магнію заліза та інших металів.
КАРБОНАТИТИ, *карбонатиты – гірські породи, що складаються переважно з карбонатів. Сировина для одержання ряду металів.
КАРБОНІЛЬНИЙ, *карбонильный – той, що належить до вуглецю; к – на г р у п а група >С=О, яка є складовою частиною альдегідів та кетонів.
КАРБОНОВІ к и с л о т и, *карбоновые к и с л о т ы – органічні сполуки, що містять карбоксильну групу (напр., бензойна кислота, оцтова кислота).
КАР’ЄР, *карьер, **opencast, opencut, strip mine – гірниче підприємство по видобутку корисних копалин відкритим способом. Найбільший кар’єр в Україні — “Інгулецький” (34,8 млн. т руди за рік). ГЛИБОКИЙ КАР’ЄР – кар’єр, що має глибину більш ніж 100 метрів (при цій глибині значно зростають труднощі в транспорті, провітрюванні, управлінні схилами бортів та ін.).
КАР’ЄРНЕ ПОЛЕ, *карьерное поле – родовище корисних копалин (або його частина) з масивом порід, відведене для розробки одним кар’єром.
КАР’ЄРНИЙ НАВАНТАЖУВАЧ, *карьерный погрузчик – самохідна мобільна і маневрена навантажувально-транспортна машина циклічної дії, обладнана навісним робочим органом — ковшем, який шарнірно закріплений на кінці стріли. За способом розвантаження ковша К. н. поділяють на фронтальні, з боковим розвантаженням і з розвантаженням ковша назад, через себе.
КАР’ЄРНИЙ ТРАНСПОРТ, *карьерный транспорт – комплекс засобів транспортування гірської маси при відкритому способі розробки родовищ. Основними видами К. т. є: залізничний, автомобільний, конвеєрний або їхня комбінація. Гірську масу в кар’єрах також переміщують: скреперами, кар’єрними навантажувачами, бульдозерами, за допомогою гідравлічного транспорту, транспортно-відвальних мостів, потужних розкривних екскаваторів та драґлайнів, канатно-підвісних доріг, кабель-кранів та інших спеціальних транспортних засобів.
КАР’ЄРУ ЕЛЕМЕНТИ, *карьера элементы — сукупність геометричних параметрів, що обмежують вироблений простір кар’єру. К.е. є: робочий і неробочий борти, підошва кар’єру, верхній та нижній контури кар’єру, уступи, площадки, кути схилу борту кар’єру, межі кар’єру.
КАР’ЄРУ РОБОЧА ЗОНА, * карьера рабочая зона — сукупність робочих (розкривних та добувних) уступів, на яких виконуються роботи по підготовці та вийманню гірських порід. Положення К.р.з. визначається на розрізі кутом нахилу робочого борту кар’єру і висотними відмітками верхнього та нижнього робочих горизонтів; в плані — протяжністю фронту робіт на робочих уступах. При розробці горизонтальних і пологих родовищ малої та середньої потужності висотне положення К.р.з. залишається незмінним; при розробці похилих і крутих родовищ, а також потужних ізометричних покладів робоча зона поступово понижується разом зі збільшенням глибини кар’єру.
КАРНАЛІТ, *карналлит, **сarnallit – KMgCl3 6H2O. Mінерал класу хлоридів. Сингонія ромбічна. Густина 1,6, твердість 3. Переважно білий або безбарвний. Утворюється як хімічний осад морських басейнів. Поширений у верхніх горизоньах соляних родовищ разом з ґіпсом, ангідритом, галітом, полігалітом, епсомітом та ін. На території України є у Передкарпатті. Сировина для одержання калійних солей, магнію. Від прізвища німецького геолога Р. Карналла.
КАРНЕОЛ, *карнеол, **carneol – відміна халцедону від жовтого до криваво-червоного кольору.
КАРНОТИТ, *карнотит – K2(UO2). Mінерал класу фосфатів, яскраво-жовтого ко-льору; водний уранованадій калію, Сингонія моноклінна. Густина 4,46, твердість 2…3,75. Радіоактивний. Руда урану й ванадію. Від прізвища французького хіміка А.Карно.
КАРОТАЖ, *каротаж – геофізичне дослідження свердловин електричними, магнітними, радіоактивними, акустичними та ін. методами з метою вивчення геологічної будови місцевості та виявлення корисних копалин.
КАРОТАЖ ГАЗОВИЙ, *каротаж газовый – визначення вмісту газів, головним чином вуглеводневих, що поступають в циркулючий по свердловині буровий розчин з перетинаємих нею гірських порід. К. г. в сукупності з визначенням остаточної газоносності кернів використовується для визначення природної газоносності гірських порід, що перетинаються свердловиною.
КАРРИ, *рарры – вузькі борозноподібні заглибини, що виникають на поверхні розчинних гірських порід внаслідок дії атмосферних вод. Одна з форм карстового рельєфу. Глибина до 1…2 м.
КАРСТ, *карст – карстові явища (від назви плато Карст, або Крас, у Югославії) — явища, що виникають у розчинних природними водами гірських породах (вапняку, доломітах, ґіпсах, кам’яній солі та ін.). В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, воронки, улоговини, понори, лійки, шахти, печери та підземні ріки, джерела. В Україні карст поширений у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі, Донбасі.
КАРСТОВІ ВОДИ, *карстовые воды – підземні води, які заповнюють карстові порожнини у водорозчинних гірських породах і циркулюють по них. Утворюються внаслідок просочування у ці порожнини атмосферних або поверхневих вод. При виході на поверхню утворюють карстові джерела. На території України поширені в гірських районах, на Поділлі, в Донбасі та ін.
КАРТА ГАЗОНОСНОСТІ ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТІВ, *карта газоносности угольных пластов – геологічна карта, на якій у вигляді ізоліній глибин залягання граничних поверхнь газових зон показується зміна складу природних газів по мірі збільшення глибини. Здебільшого ізолінії проводяться по межі зони газового вивітрювання (верхній межі зони метанових газів). В зоні метанових газів проводяться ізогази, тобто лінії рівної метаноносності вугільного пласта.
КАРТА БАГАТОГАЗНОСТІ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ, *карта газообильности угольных шахт – 1) Зведена по басейну або родовищу — характеризує середню відносну багатометановість шахт в залежності від глибини розробки і показує розподіл шахт з тією або іншою багатометановістю на території вугільного басейну або родовища. 2) Для окремого шахтного поля — карта з нанесеними на неї лініями рівної відносної багатометановості виробок (ізомети).
КАРТИ ҐІПСОМЕТРИЧНІ, *карты гипсометрические – карти, що дають геометрично точне зображення рельєфу за допомогою горизонталей та забарвлення висотних ступенів.
КАРТИ ПРОГНОЗНІ, *карты прогнозные, **forecast-map – карти, що відображають науково-обґрунтований розвиток та поширення об’єктів і явищ через певний проміжок часу в майбутньому. За допомогою деяких прогнозних карт можна відкрити ще не виявлені природні об’єкти (наприклад, родовища корисних копалин).
КАСИТЕРИТ, *касситерит, **cassiterite – StO2. Oлов’яний камінь — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, темно-бурого, чорного, жовтого кольорів. Оксид олова. Твердість 6…7, густина 7. Найважливіша олов’яна руда. Зустрічається в пегматитах, пневматолітових, гідротермальних і кислих вивержених породах та утворює розсипні родовища. Є на Українському щиті. На Коростенському масиві в Україні присутній як акцесорний мінерал у ґранітах.
КАСКА, *каска, **helmet – захисний головний убір широко використовуваний на гірничих роботах. Виготовляється, як правило, з термореактивних пластмас.
КАТАҐЕНЕЗ(У ГЕОЛОГІЇ), *катагенез – природний процес зміни осадових гірських порід, що настає після діаґенезу й передує метаморфізмові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні вторинних мінералів і перекристалізації речовини тощо.
КАТАЛІЗАТОРИ, *катализаторы, **catalysts – речовини, що змінюють швидкість хімічної реакції(найчастіше понижуючи її енергію активації), а самі залишаються хімічно й кількісно незмінними. На молекулярному рівні К. вступають в реакцію в одних елементарних актах і відновлюються в інших. На практиці К. зазнають змін внаслідок побічних процесів. Основними характеритсиками К. є каталітична активність та селективність.
КАТАФОРИТ, *катафорит, **cataphorite – лужний амфібол ланцюжкової будови. Зустрічається в основних лужних породах разом з арфведсонітом, егірином. Рідкісний.
КАТЕГОРІЯ ОХОРОНИ СПОРУД, *категория охраны сооружений – умовний розподіл споруд за величинами допустимих деформацій.
КАТЕГОРІЇ ШАХТ, *категории шахт – розділення шахт (копалень, рудників) за ступенем небезпеки (по метану, раптовим викидам).
КАТІОНИ, *катионы, **cations – позитивно заряджені йони, які під час електролізу рухаються до катоду.
КАТОД, *катод, **cathode – 1) Неґативний полюс джерела струму. 2) Електрод приладу, з’єднаний з негативним полюсом джерела струму.
КАУСТИК, *каустик – технічна назва їдких лугів, зокрема їдкого натру.
КАУСТИЧНИЙ, *каустический – пов’язаний з каустиком; к – а с о д а технічна назва їдкого натру. Застосовують в хімічній, нафтовій, текстильній, паперовій та інших галузях промисловості.
КАУСТОБІОЛІТИ, *каустобиолиты, **caustobiolithes – горючі викопні гірські породи органічного походження (вугілля, горючі сланці, нафта, торф, озокерит тощо).
КВАДРАНТ, *квадрант – 1) Будь-яка з чотирьох частин площини, на які її ділять дві взаємно перпендикулярні прямі (осі координат). 2) Сектор круга з центральним кутом 90°, 1/4 круга. 3) Старовинний атрономічний прилад для відмірювання висот небесних світил.
КВАЗІ, *квази – у складних словах означає “ніби”, “позірний”, “несправжній”, “фальшивий”.
КВАЗІСТАЦІОНАРНИЙ ПРОЦЕС, *квазистационарный процесс – процес, швидкість поширення якого в обмеженій системі така невелика, що за час, який потрібен для поширення процесу в межах усієї системи, стан її помітно змінитися не встигає.
КВАНТ, *квант – загальна назва певних порцій променистої енергії, моменту кількості руху та інших величин, якими характеризують фізичні властивості мікросистем.
КВАНТИТАТИВНИЙ, *квантитативный – те ж саме, що й кількісний; той, що стосується кількісних показників.
КВАНТИФІКАЦІЯ, *квантификация – кількісне вираження якісних ознак.
КВАНТОВИЙ, *квантовой – той, що стосується квантів (напр., к-а теорія, к-а механіка, к-а радіофізика, к-і ґенератори).
КВАНТОМЕТР, *квантометр – прилад, що аналізує хімічний склад речовин (напр., металів тощо) за їхнім випромінюванням.
КВАНТУВАННЯ, *квантирование – дія, перетворення якоїсь величини з неперервною шкалою значень на величину з дискретною шкалою значень (напр., К. енергії частинок, К. сигналів).
КВАРКИ, *кварки – теоретично припустимі фундаментальні елементарні частинки, з яких за сучасними уявленнями, побудовано всі відомі і невідомі (але можливі) елементарні частинки.
КВАРТУВАННЯ, *квартование – спосіб взяття проб суміші рідких або сипких речовин для аналізу послідовними поділами проб на чотири частини.
КВАРЦ, *кварц, **quartz, ***Quarz – мінерал класу оксидів і гідроокосів. Чистий К. безбарвний, прозорий (гірський кришталь), залежно від домішок набуває чорного (моріон), фіолетового (аметист) та інших відтінків. Складається з оксиду кремнiю SiO2. Це один з наймiцнiших та стiйких мiнералiв. Чисті відміни застосовують в радіотехніці, оптиці, забарвлені як напівдорогоцінний і виробний камінь.
КВАРЦ ВIЛЬНИЙ, * кварц свободный – хiмiчно незв’язаний SiO2.
КВАРЦИТ, *кварцит – щільна зерниста гірська порода, що складається переважно з кварцу. Утворилася при метаморфiзмi кварцевих пiсковикiв. Характерезується значною твердiстю, внаслiдок чого складна в обробцi. На території України є в Приазов’ї, в межах Українського щита. Використовується у будівництві як флюс; залізисті кварцити — як залізну руду. Використовуcться також в особливо вiдповiдальних спорудах.
КВЕРШЛАҐ, *квершлаг, **crosscut – горизонтальна (рідше — похила) гірнича виробка, що проходить по породах під кутом понад 45° до площини простягання родовища і не виходить безпосередньо на земну поверхню. Служить для розкривання масиву корисних копалин, транспорту, вентиляції, пересування людей, водовідливу, прокладання електричних кабелів та ліній зв’язку тощо. Розрізняють К. блокові, головні, горизонтні, панельні, проміжні, дільничні та поверхові.
КЕРАМЗИТ, *керамзит – пористий штучний матеріал з легкоплавких глинистих порід, що спучуються. Виготовляють К. випалюванням у вигляді ґравію, щебеню, піску. Застосовують у будівництві.
КЕРАРГІРИТ, *кераргирит – мінерал класу самородних металів, бурого, жовтуватого, зеленуватого кольору. Руда срібла.
КЕРАТОФІР, *кератофир – магматична гірська порода, що складається з дрібнозернистої маси і вкраплених кристалів, переважно альбіту. Виливний аналог сієніту.
КЕРН, *керн – циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують при бурінні свердловин; залишається у вибої свердловини при обертальному бурінні керновими коронками. По мірі заглиблення свердловини К. входить в металеву трубу, що називається колонковою трубою. При заповненні останньої К. заклинюють, відривають і піднімають разом з трубою на поверхню.
КЕСОННА ХВОРОБА, *кессонная болезнь – стан, що виникає в організмі людини при швидкому переході з середовища з підвищеним атмосферним тиском повітря в середовище з більш низьким тиском. К.х. виникає в результаті того, що розчинений в крові азот в процесі зниження тиску бурхливо виділяється з неї і не встигає дифундувати через легені назовні. К.х. в легкій і помірній формі виявляється у вигляді мускульного болю, свербіння шкіри, носових кровотеч; в важкій — може настати параліч ніг, враження легень і серця. Ознаки К.х. з’являються незабаром після виходу з середовища підвищеного тиску.
КЕСОННІ ГІРНИЧІ РОБОТИ, *кессонные работы – роботи, що проводяться під підвищеним тиском повітря при проходженні стволів і тунелів у вологонасичених нестійких породах під захистом опускного кесона.
КИПЛЯЧОГО ШАРУ ФЛОТАЦІЙНА МАШИНА, *кипящего слоя флотационная машина, **flotation maschine with boiling bed, *** Flotationsmaschine mit Schicht – механічна флотаційна машина, в якій над аератором по всьому перерізу камери встановлено решето для утворення киплячого шару із крупнозернистої фракції пульпи.
КИСЕНЬ, *кислород – хімічний елемент УІ групи періодичної системи, символ О, ат. н. 8; ат. м. 15,9994. Найпоширеніший елемент на Землі. Газ без запаху і смаку. Утворює сполуки з усіма елементами крім гелію, аргону та неону.
КИСЛІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *кислые горные породы – група магматичних гірських порід, у хімічному складі яких кремнезем становить 65…80 % (наприклад, ґраніти, ґранодіорити, пегматити, туфи).
КИСНЕВИЙ БАЛАНС, *кислородный баланс – співвідношення між вмістом кисню у складі вибухової речовини та його кількістю, необхідною для повного окиснення горючих компонентів до їх вищих оксидів у процесі вибухового перетворення.
КІАНІТ, *кианит, **kyanite – Al2O[SiO4]. Мінерал підкласу ортосилікатів острівної будови. Сингонія триклінна. Твердість 4,5…7, густина 3,7. Важливий мінерал метаморфічних комплексів. Утворюється в метаморфічних породах в умовах високого тиску. Звичайно входить до складу кварц-кіанітових сланців, де знаходиться разом з корундом, ґранатом, графітом і мусковітом. Сировина для виробництва вогнетривких та кислотостійких матеріалів.
КІБЕРНЕТИКА, *кибернетика – наука про загальні закони одержання. зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах.
КІВШ, *ковш, **ladle – робочий орган екскаваторів та ін. машин для захоплювання-відділення частини ґрунту або ін. матеріалу від масиву та перенесення його до місця вивантаження.
КІЗЕРИТ, *кизерит, **kieserite – Mg[SO4]H2O. Мінерал класу сульфатів, безбарвний або сіруватобілого, жовтуватого кольору з скляним блиском. Сингонія моноклінна. Твердість 3,5; густина 2,57. Блиск скляний. Поширений мінерал соляних родовищ. Руда магнію. Використовують для одержання магнію та епсоміту. Від прізвища німецького вченого Д. Кізера. В Україні є в Передкарпатті.
КІЛ, *кил – гірська порода, різновид вибільних глин. Складається переважно з монтморилоніту. Колір зеленувато- та світло-жовтий. Родовища кілу є в Криму. Від турецького kil – глина.
КІЛОВАТ, *киловат – одиниця потужності. 1 квт дорівнює 1000 ват (~1,36 к. с.).
КІЛОВАТ-ГОДИНА, *киловат-час – одиниця роботи або енергії. 1 квт год дорівнює 3,6 x 106 ват-сек.
КІЛОВОЛЬТ, *киловольт – одиниця різниці енергетичних потенціалів, електричної напруги і електрорушійної сили. 1 кв дорівнює 1000 в.
КІЛОВОЛЬТ-АМПЕР, *киловольт-ампер – одиниця вимірювання позірної потужності електричного струму добутку з числа кіловольтів на число амперів.
КІЛОГЕРЦ, *килогерц – одиниця частоти коливань. 1 кгц дорівнює 1000 герц.
КІЛОГРАМ-МАСА, *килограмм-масса – одиниця маси в Міжнародній системі одиниць, що дорівнює 1000 г.
КІЛОГРАМОМЕТР, *килограммометр – одиниця роботи, що дорівнює роботі сили 1 кілограма, яка переміщує тіло на віддаль 1 м.
КІЛОГРАМ-СИЛА, *килограмм-сила – одиниця сили в МКГСС системі одиниць, тобто сила, яка 1 кг маси надає нормального прискорення, що становить 9,80665 м/сек2 . 1 кгс (кГ) ~ 9,8 ньютона.
КІЛОДЖОУЛЬ, *килоджоуль – одиниця енергії (роботи) в Міжнародній системі одиниць, дорівнює 1000 джоулів.
КІЛОКАЛОРІЯ, *килокалория – одиниця кількості тепла, дорівнює 1000 калорій, або 4,187 кілоджоуля.
КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ, *колличественный анализ – визначення вмісту або кількості, співвідношення компонентів в зразку речовини. Для К.а. застосовують методи, які дозволяють визначати атоми, молекули, функціональні групи, фази і т.п. До К.а. належать: ізотопний аналіз, елементний аналіз, функціональний аналіз, молекулярний аналіз, фазовий аналіз. Тенденція розвитку К.а. – інструменталізація, автоматизація, комп’ютеризація.
КІМБЕРЛІТ, *кимбердит – вивержена магматична гірська порода, чорного кольру з синім або зеленим відтінками, виповнює т. зв. трубки вибухів газів у земній корі; алмазоносний. Складається головним чином з олівіну, піроксенів, ґранатів, флогопіту. Від назви м. Кімберлі в Південно-Африканській Республіці.
КІНЕМАТИКА, *кинематика – розділ механіки, в якому вивчають залежність механічного руху тіл лише від часу, не беручи до уваги маси тіл та дії на них сил.
КІНЕТИКА, *кинетика – 1) В широкому розумінні вчення, в якому досліджуються явища, що змінюються з часом. 2) Розділ теоретичної механіки, що об’єднує статику й динаміку. 3) Вчення про загальні закони перебігу хімічних реацій в часі.
КІНЕТИЧНИЙ, *кинетический – пов’язаний з рухом; к – а т е о р і я г а з і в теорія, яка пояснює явища в газах як наслідок безладного руху газових молекул, що безперервно стикаються між собою; к – а е н е р г і я енергія тіла, що рухається, енергія руху, на відміну від потенціальної енергії енергії, зумовленої взаємним розміщенням тіл.
КІНОВАР, *киноварь, **cinnabar – HgS. Важливий низькотемпературний гідротермальний мінерал класу простих сульфідів, червоного кольору. Руда ртуті. Твердість 2…2,5, густина 8…8,2. Блиск переважно алмазний. Утворюється в лужному середовищі в зв’язку з молодими вулканічними проявами, де знаходиться разом з антимонітом, піритом, марказитом, реальгаром, арсенопіритом. В Україні видобувається на Микитівському родовищі (м. Горлівка), є на Закарпатті.
КІНЦЕВЕ УСТАТКУВАННЯ ГІРНИЧИХ МАШИН, *концевые устройства горніх машин – прилади, що забезпечують стійкість і спрямоване переміщення приводних станцій гірничих машин. До них належать: підвісне устаткування (пристрої для утримання гірничих машин від сповзання, пересування їхніх приводних станцій та для підтягування в очисному вибої), опорні балки (для спрямованого переміщення приводних станцій гірничих машин в очисному вибої і запобігання їхнього затягування в очисний вибій) і гідрофіковані столи (для розміщення і спрямованого переміщення приводної станції гірничої машини в прилеглій виробці у відповідності до висоти її нижнього підривання, а також для розтягування поставу її конвейєра).
КІР, *кир – назва групи природних бітумів (мальти, асфальти, асфальтити), що утворюються в результаті вивітрювання в зоні виходів легких метанових і нафтенових нафт.
КЛАС КРУПНОСТІ, *класс крупности, **grain-size grade, ***Kornklasse – сукупність частинок мінералу, обмежених верхнім та нижнім граничними розмірами.
КЛАСИФІКАТОР, *классификатор, **classifier, ***Klassierer – апарат, яким мінеральні суміші розділяють на класи (під впливом сили ваги, відцентрових сил) залежно від розміру, форми або густини часток.
КЛАСИФІКАТОР ГІДРАВЛІЧНИЙ, *классификатор гидравлический, **hydraulic classifier, *** hydraulischer Stromklassierer – класифікатор, в якому вихідний матеріал розподіляється за крупністю в циліндрічній, конічній або пірамідальній ємкості методом устоювання.
КЛАСИФІКАТОР ЕЛЕКТРИЧНИЙ, *классификатор электрический, **electric classifier, ***elektrische Klassierer – класифікатор, в якому вихідний матеріал розподіляється по крупності в електростатичному полі або полі коронного розряду.
КЛАСИФІКАТОР МАГНІТНИЙ, *классификатор магнитный, **magnetic classifier, *** Magnetklassierer – класифікатор для мокрої класифікації і згущення, в якому вихідний матеріал підлягає намагнічуванню і флокуляції, а потім розподіленню на немагнітний злив і магнітний осадок методом устоювання.
КЛАСИФІКАТОР МЕХАНІЧНИЙ, *классификатор механический, **mechanical classifier, *** mechanischer Klassierer – класифікатор для мокрої класифікації, в якому робочим органом є похиле корито з механічним розвантажним пристроєм.
КЛАСИФІКАТОР ПОВІТРЯНИЙ, *классификатор воздушный, **air classifier, ***Windkassierer – класифікатор, в якому вихідний матеріал розподіляється по крупності в потоках газу.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД ЗА РОЗМІРОМ ГРУДОК, *классифика-ция горных пород по размеру кусков ( кусковатости) – групування порід за розміром зерен та частинок на класи крупності. Див. також классифікація вугілля за розміром грудок.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВУГІЛЛЯ ЗА РОЗМІРОМ ГРУДОК, *классификация угля по размеру кусков, **classification of coal, ***Kohlenklassierung – 1) розділення вугілля на класи крупності; 2) плитний (антрацит) П — 100…300 мм; крупний К — 50…100 мм; горіх О — 25…50 мм; дрібний М — 13…25 мм; насіння С — 6…13 мм; штиб Ш — менш як 6 мм; рядове Р — 0…200 мм для підземних та 0…300 мм. для відкритих робіт.
КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ РОЗРОБКИ, *классификация систем разработки – розподіл систем розробки по групах на основі однієї або декількох вибраних ознак (спосіб управління гірським тиском; стан виробленого простору в період ведення очисного виймання; стан виробленого простору після закінчення видобутку корисної копалини з даного виїмкового поля; послідовність та напрям проведеннянапрям очисної виїмки; форма очисного вибою; обсяг та порядок проведення підготовчих і нарізних робіт; порядок розробки родовища та ін.). Як правило, для класифікації одна з ознак приймається за основну, а для подальшого ділення на більш дрібні підрозділи беруть ще 2–3 ознаки (дуже рідко – більше).
КЛАСТЕР, *кластер, **cluster – багатоядерні комплексні сполуки, в основі яких лежить об’ємний скелет (чарунка) з атомів металів зв’язаних між собою. Найчастіше чарунка має форму правильного поліедра й оточена лігандами, якими можуть бути молекули органічних і металорганічних сполук. К. іноді можуть виникати в міжфазній зоні “субстрат-адгезив” при переробці корисних копалин, зокрема, при брикетування вугілля з органічним зв’язуючим, масляній агломерації вугілля тощо.
КЛАСТОГЕННИЙ, *кластогенный – утворений з уламків гірських порід.
КЛЕВЕЇТ, *клевеит – мінерал класу оксидів і гідрооксидів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи. Руда урану й радію. Від прізвища шведського хіміка. П. Клеве.
КЛЕЙОФАН, *клейофан, **cleiophane – мінерал класу сульфідів, світлозабарвлена, звичайно жовта або безбарвна відміна сфалериту. Руда цинку.
КЛІВАЖ, *клеваж, **cleavage – процес розщеплення гірських порід на тонкі пластини і призми по густій мережі відносно паралельних поверхонь. При К. напрям тріщин, по яких проходить розщеплення не збігається з первинною текстурою чи верствуватістю порід.
КЛІНОХЛОР, *клинохлор, **clinochlore – силікат шаруватої будови. Сингонія моноклінна. Густина 2,61-2,78. Твердість 2-3. Колір зелений, жовтий, блиск перламутровий. Важливий мінерал метаморфічних комплексів. Породоутворюючий мінерал сланців.
КЛІТЬ, *клеть,**cage – пристрій, яким по шахтному стовбуру піднімають на поверхню вагонетки з корисною копалиною або пустою породою, спускають і піднімають людей.
КОАГУЛЯНТИ, *коагулянты – речовини, що спричинюють коагуляцію. Застосовують для очищення води, виділення цінних промислових продуктів з відходів виробництва тощо.
КОАГУЛЯТ, *коагулят – осад, що утворюється внаслідок коагуляції колоїдного розчину.
КОАГУЛЯЦІЯ, *коагуляция, **coagelation – злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху, перемішування або напрямленого переміщення в зовнішньому силовому полі. Застосовують для очищення води, повітря тощо. К. супроводжується випаданням осаду, гелевипаданням чи гелеутворенням по всьому об’ємові системи. К. може відбуватися як без зовнішнього впливу на систему, так і при зовнішній дії (підвищення температури, механічних та ін. впливах, при введенні коагулянтів).
КОАЛЕСЦЕНЦІЯ, *коалесценция – злиття крапель або пухирців при зіткненні в середині середовища, яке рухається (рідина, газ), або на поверхні будь-якого тіла.
КОБАЛЬТ, *кобальт – хімічний елемент УІІІ групи періодичної системи, символ Со, ат. н 27; ат. м. 58,9332. Важкий метал сріблястого кольору з рожевим відтінком. Хімічно стійкий. Застосовують при виробництві спеціальних сталей та сплавів. Радіоактивний ізотоп 60Со – як джерело гамма-випромінювання у техніці.
КОБАЛЬТИТ, *кобальтит, **cobaltite – CoAsS. Мінерал класу персульфідів, білого, сталево-сірого кольору. Сингонія кубічна. Густина 6,1…6,4; твердість 6. Відомий у контактово-метасоматичних і гідротермальних золоторудних родовищах. Руда кобальту.
КОВАЛЕНТНИЙ зв’язок, *ковалентная связь – те саме, що й гомеополярний зв’язок.
КОВЕЛІН, *ковелин, **covelline – Cu2CuS3(Cu2S CuS2). Мінерал класу сульфідів, синього кольору. Мідна руда. Зустрічається в зоні вторинного сульфідного збагачення. Відомий у рідротермальних родовищах як первинний мінерал. Від прізвища італійського мінералога Н.Ковеллі. КОГЕЗІЯ, *когезия, **cohesion – прилипання одна до одної частини того самого твердого тіла або рідини при їхньому контакті. К. зумовлена силами міжмолекулярного (міжатомарного) притягання різної природи, кількісною характеристикою чого є енергія когезії, яка еквівалентна роботі віддалення на безкінечну віддаль когезійно зв’язаних частинок.
КОГЕРЕНТНИЙ, *когерентный – взаємозв’язаний; к – і п р о м е н і пучки світла, що надходять до місця їх інтерференції від одного джерела різними шляхами, коли не змінюється у часі різниця між їхніми оптичними шляхами (різниця ходу променів); к – і х в и л і хвилі, здатні до інтерференції, тобто такі, що в них не змінюється в часі різниця фаз.
КОГЕРЕНТНІСТЬ, *когерентность – здатність до інтерференції, яку виявляють за певних умов хвилі, зокрема світлові. Умовою К. хвиль є незмінюваність у часі різниці між фазами коливань у них, що можливо лише тоді, коли хвилі мають однакову довжину (частоту).
КОД, *код – система символів для передавання, обробки й зберігання (запам’ятовування) різної інформації.
КОДУВАННЯ, *кодирование – ототожнювання символів чи груп символів одного коду з символами чи групами символів іншого коду.
КОЕСИТ, *коэсит – щільна фаза кремнезему . Густина 3,01 ґ/см3. Одержана штучно при тиску 3 ГПа американським вченим Коесом у 1953 р.
КОЕФІЦІЄНТ АЕРОДИНАМІЧНОГО ОПОРУ ВИРОБКИ (КОЕФІЦІЄНТ “альфа”), *коэффициент аэродинамического сопротивления выработки (коэффициент “альфа”) – величина, що залежить від ступеня і типу шорсткості поверхні виробки. Визначається розрахунковим шляхом, а також за допомогою довідкових таблиць в залежності від типу виробки, виду кріплення, його характеристики та від наявності у виробці конвеєрних поставів.
КОЕФІЦІЄНТ БАГАТОВОДНОСТІ ШАХТ (рудників, кар’єрів), *коэффициент водообильности шахт (рудников, карьеров) – відношення кількості відкачаної води до кількості видобутої за той же термін корисної копалини. К.б.ш. вимірюється у м3/т.
КОЕФІЦІЄНТ БЕЗПЕКИ, *коэффициент безопасности – відношення мінімальної глибини гірничих робіт до вийманої потужності пласта, при якому створюються допустимі умови підробки.
КОЕФІЦІЄНТ БІЧНОГО РОЗПОРУ, *коэффициент бокового распора – коефіцієнт, що оцінює діюдію зовнішнього навантаження, що стискає закладний масив, ґрунт, на бокові стінки.
КОЕФІЦІЄНТ ВИДАЛЕННЯ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ З НАДР, *коэффициент извлечения полезного ископаемого из недр – 1) При розробці рудних родовищ і родовищ гірничо-хімічної сировини — відношення кількості корисного компонента у видобутій корисній копалині до кількості корисного компонента в погашених балансових запасах. Коефіцієнт, що визначається таким чином, називають ще коефіцієнтом видимого видаленнявидалення; він враховує кількість корисної копалини, принесену з домішаною породою. 2) При розробці вугільних родовищ К.в.к.к.видалення з надр визначається відношенням обсягу запасів, що видалені з надр, до обсягу балансових.
КОЕФІЦІЄНТ ВИКОРИСТАННЯ ШПУРІВ, *коэффициент использования шпуров – безрозмірна величина, що характеризує ефективність дії вибуху шпурових зарядів при проведенні виробок і на очисних роботах. Визначається відношенням величини посування вибою за один вибух до глибини закладення шпурів. Зменшення значення К.в.ш. призводить до зниження швидкості посування виробок і до збільшення обсягу буріння та ВР, а також до підвищення вартості проходки.
КОЕФІЦІЄНТ ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ СИПКОЇ ПОРОДИ, *коэффициент внутреннего трения сыпучей породы – величина що статистично характеризує тертя між контактуючими частинками всередині маси сипкої породи.
КОЕФІЦІЄНТ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕГАЗАЦІЇ, *коэффициент эффективности дегазации – відношення зниження багатометановості виробок при здійсненні дегазації до їхньої багатометановості без дегазації. Розрізняють К.е.д.: окремого джерела газу, виробленого простору, у межах виїмкової дільниці і шахти (крила, блоку, виїмкової дільниці, окремої виробки).
КОЕФІЦІЄНТ ЗАТЯЖКИ ПОКРІВЛІ, *коэффициент затяжки кровли – відношення площі перекриття кріплення (площі верхняків, затяжки) у виробці до загальної площі покрівлі, що підтримується кріпленням.
КОЕФІЦІЄНТ МІЦНОСТІ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *коэффициент крепости горной породы – величина, що приблизно характеризує відносну опірність породи руйнуванню при її видобуванні. Звичайно приймають, що коефіцієнт міцності породи f рівний частці від ділення величини межі міцності під час одноосного стиснення sст на 100. Шкала К.м.г.п. запропонована М. М. Протодьяконовим.
КОЕФІЦІЄНТ ПІДРИВАННЯ БОКОВИХ ПОРІД, *коэффициент подрывки боковых пород – відношення величини площі породної частини вибою до загальної площі змішаного вибою.
КОЕФІЦІЄНТ РОЗКРИТТЯ (РОЗКРИВУ), *коэффициент вскpыши – кількість розкриваючих порід, що припадає на одиницю кількості корисної копалини при відкритому способі розробки родовища.
КОЕФІЦІЄНТ РОЗПУШЕННЯ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *коэффициент разрыхления гоной породы – відношення об’єму породи у розпушеному (насипному) вигляді до її об’єму у масиві. Розрізняють К.р.г.п. у вільній насипці, після відбивання у затисненому середовищі (в рудних блоках), після ущільнення (ґравітаційного, вібраційного) та у рухомому потоці роздробленої гірської маси.
КОЕФІЦІЄНТ РОЗСУВАННЯ КРІПЛЕННЯ, *коэффициент раздвижки крепи – відношення висоти кріплення у розсунутому положенні до її висоти у нерозсуненому стані.
КОЕФІЦІЄНТ ТРІЩИНУВАТОСТІ, *коэффициент трещиноватости – величина, що характеризує тріщинуватість гірських порід. ВиражаєтьсяВиражається відношенням об’єму тріщин до об’єму зразка породи (у %) або числом тріщин на одиницю довжини за певним напрямком.
КОЕФІЦІЄНТ УСАДКИ, *коэффициент усадки – відношення величини зменшення відповідного розміру закладного масиву під впливом стискаючих зусиль до його початкового розміру.
КОКС, *кокс – тверда, міцна пориста маса, продукт коксування або крекінгу природного палива або продуктів його переробки, застосовують переважно як паливо й відновник у металургійній промисловості.
КОКС КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИЙ, *кокс каменноугольній, **coal coke – твердий пористий кокс (пористість 49-53%) сірого кольору – продукт коксування вугілля з вмістом вуглецю від 78-89 до 90-95 %. Вміст вуглецю в самому К.к. – 96-98%. Зольність до 9-11%. Вологість 0,5-4,0%. Теплота згорання 29-33 МДж/кг. Є бездимним паливом у металургії, при виплавці чавуну слугує також відновником залізної руди й розпушувачем шихти.
КОКС НАФТОВИЙ, *кокс нефтяной, ** coke – тверда пориста речовина від темно-сірого до чорного кольору, що є продуктом коксування (прокалювання) важких залишків нафти. Елементний склад: 90-96% С, 4-6% Н, 0,1-2% S. Зольність 0,1-0,8 %. Застосовується: у виробництві анодів для виплавки алюмінію, спеціальних графітованих електродів для обержання електролітичної сталі тощо.
КОКСОВА ПІЧ, *коксовая печь – піч, в якій коксуванням кам’яного вугілля одержують кокс. Звичайно коксові печі об’єднують у батареї (по 61 – 77 печей) із загальною системою підведення опалювального газу й відведенням летких речовин, подавання вугілля та ін.
КОКСОВИЙ ГАЗ, *коксовый газ – горючий газ, що утворюється при коксуванні кам’яного вугілля. Використовується як паливо в промислових печах, газових двигунах, як сировина в хімічній промисловості.
КОКСОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *коксохимическая промышленность – галузь важкої промисловості, на підприємствах якої здійснюється хімічна переробка кам’яного вугілля методом коксування. Найбільші підприємства на території України: Авдіївський, Криворізький, Комунарський, Запорізький, Ясиновський коксохімічні заводи.
КОКСУВАННЯ, *коксование, **coking process – переробка природного палива нагрівом до температури 900…1050°С без доступу повітря для одержання коксу, коксового газу та деяких побічних продуктів. Коксування кам’яного вугілля проводять у коксових печах, коксування важких продуктів переробки нафти — в металевих кубах або спеціальних печах.
КОЛБА, *колба – скляна посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою. Застосовують у лабораторній практиці.
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР, *коллективный договор – угода між колективом робітників і службовців в особі профспілкового комітету та адміністрацією в особі керівника підприємства. Містить у собі основні положення з питань охорони праці та заробітної плати, робочого часу тощо.
КОЛИВАЛЬНІ РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ, *колебательные движения земной коры – повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Причину їх вбачають у глибинних процесах, що відбуваються в мантії Землі, деякі вчені — у космогенних процесах. Коливальні рухи земної кори впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій та регресій моря, на склад, шаруватість і потужність осадів, на інтенсивність процесів денудації тощо.
“КОЛИМА”, *”Колыма” – щомісячний виробничо-технічний бюлетень об’єднання “Северовостокзолото”. Видається з 1936 р. у Магадані. У річному комплекті до 200 статей. Тираж близько 2000 примірників.
КОЛОЇДИ, КОЛОЇДНІ СИСТЕМИ, *колоиды, колоидные системы – системи (проміжний стан між істинними розчинами й грубодисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених частинок (розмір10-5 до 10-7 см), рівномірно розподілених в однорідному середовищі.
КОЛОЇДНИЙ, *колоидный – пов’язаний з колоїдами; к – і р о з ч и н и те саме, що й золі.
КОЛОРИМЕТР, *колориметр – прилад для визначення характерстик кольору. Застосовується, зокрема, в методах дослідження гірських порід, наприклад, в методі вибіркової сорбції барвника.
КОЛОРИМЕТРІЯ, *колориметрия – методи кількісного визначення кольору.
КОЛУМБІТ, *колумбит, **columbite – (Fe,Mg)Nb2O6. Мінерал класу оксидів і гідрооксидів. Густина 4,9. Твердість 6,5-6,75. Колір чорний. Блиск напівметалевий. Зустрічається у пегматитах і в метасоматично змінених ґранітах разом з альбітом, кварцем, мусковітом, турмаліном, цирконом, вольфрамітом, каситеритом. На земній поверхні стійкий і переходить у розсипи. Руда ніобію. Інша назва – ніобіт. Від прізвища мореплавця Х.Колумба.
КОЛЧЕДАН, *колчедан – мінерал класу сульфідів, що вміщює залізо, мідь, нікель, олово.
КОЛЮВІЙ, *колювий – уламковий матеріал обвалів, осипів, що нагромаджується на схилах та біля підніжжя гір.
КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ, *цветная металлургия – галузь важкої промисловості, підприємства якої видобувають і збагачують руди, виробляють та обробляють кольорові метали, рідкісні й дорогоцінні метали та їх сплави, видобувають природні алмази та іншу мінеральну сировину. До кольороврї металургії належать також заготівля й переробка вторинних кольорових металів. Найбільші підприємства галузі в Україні — Іршинський гірничо-збагачувальний та Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінати, Побузький нікелевий завод, Артемівський завод по обробці кольорових металів, Запорізький титаномагнієвий комбінат, Торезький завод наплавочних твердих сплавів та ін.
КОЛЬСЬКА НАДГЛИБОКА СВЕРДЛОВИНА, *кольская сверхглубокая скважина – розташована у Мурманській області біля м. Заполярний. Глибина 12 км. Споруджується для вивчення геології та метлогенії континентальної земної кори з відбором керну по всій довжині свердловини. Здійснюється бурильною установкою “Уралмаш-15000”. Встановлена потужність обладнання 18000 кВт. Буріння турбінне.
КОМБАЙН ГІРНИЧИЙ, *комбайн горный, **mining combine – комбінована гірнича машина, яка виконує операції відділення від масиву корисної копалини, пустої породи (чи того й іншого разом) та навантаження їх на транспортні засоби. Для проведення гірничих виробок використовується прохідницький комбайн, а для виймання корисної копалини — видобувний.
КОМБАЙН ВУГЛЕДОБУВНИЙ, *комбайн угледобывающий – комбінована гірнича машина, яка одночасно виконує операції руйнування пласта корисної копалини та навантаження відбитої маси на конвеєр. Види В.к.: широкозахопний, вузькозахопний, фланговий, фронтальний, з однобічною та двобічною та човниковою схемою роботи, з канатною та ланцюговою системою переміщення, з врубовою системою переміщення, з безланцюговою системою переміщення, з переміщенням по підошві пласта, комбайн, який працює з рами конвеєра, з баровим, барабанним, дисковим, корончастим, буровим, шнековим робочим органом. Основні складові частини К.в.: механізм подачі комбайна, тяговий орган, різальний робочий орган, привід, бар, розштибувач, система пилепридушення.
КОМБАЙН ВУГЛЕДОБУВНИЙ ВУЗЬКОЗАХОПНИЙ, *комбайн угледобывающий узкозахватный – комбайн, робочий орган якого має ширину захоплення до 1,0 м.
КОМБАЙН ВУГЛЕДОБУВНИЙ ШИРОКОЗАХОПНИЙ, *комбайн угледобывающий широкозахватный – комбайн, робочий орган якого має ширину захоплення 1,0 -1,8 м.
КОМБАЙНИ ГІРНИЧІ ПРОХІДНИЦЬКІ, *комбайны (горные) проходческие – комбіновані гірничі машини, що призначені для проведення гірничих виробок. Виконують основні операції, починаючи з відділення від масиву корисної копалини або породи і закінчуючи навантаженням у вагонетки або на конвейєр. За конструкцією та призначенням К.г. п. поділяються на комбайни вибірковоїдії, бурової діїдії, нарізні зі стріловидним виконавчим органом і роторного типу.
КОМБІНОВАНА СИСТЕМА РОЗРОБКИ, *комбинированная система разработки – застосування при відробці стовпів у вийманому полі чи горизонті або ярусів у панелі одночасно чи послідовно суцільної та стовпової системи розробки або їх варіантів. При цьому відробку стовпів у вийманому полі і горизонті чи ярусі у панелі проводять незалежно.
КОМБІНОВАНІ ГІРНИЧІ РОБОТИ, *комбинированные горные работы – розробка родовища корисних копалин з одночасним або послідовним застосуванням в певному технологічному зв’язку підземних і відкритих гірничих робіт. Поєднання відкритого способу розробки та підземної відкатки дозволяє використовувати основні переваги відкритого способу та уникнути труднощів з транспортом.
КОМБІНОВАНІ СПОСОБИ РУЙНУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *комбиникованные способы разрушеня горных пород – сукупність засобів та прийомів відділення від масиву і дроблення до кондиційної крупності корисної копалини, що характеризуються поєднанням різноманітних видів впливу на дільницю гірського масиву, наприклад термічного і механічного, що складають комбінований термомеханічний спосіб руйнування.
КОМПАРАТОР, *компаратор – відмірювальний прилад, що діє за принципом порівняння вимірюваної величини або характеристики (довжини, напруги, кольору тощо) з еталонною.
КОМПАУНД, *компаунт – 1) Електроізоляційний матеріал з асфальтових і парафінових речовин та масел. 2) Динамомашина з обмотками послідовного і паралельного збудження водночас. 3) Парова машина подвійного розширення.
КОМПАУНДУВАННЯ, *компаундирование – змішування двох чи кількох масел, видів палива, щоб одержати спеціальні продукти заданих якостей. 2) Схема вмикання електричних обмоток чи аґреґатів, за якої магнітний потік зростає зі збільшенням струму навантаження машини.
КОМПЛАНАРНІСТЬ, *компланарность, **complanarity – розташування двох чи більше плоских груп (наприклад бензольних кілець) в одній спільній площині або в паралельних площинах.
КОМПЛЕКС, *комплекс, **complex – сукупність предметів чи явищ, що становлять єдине ціле.
КОМПЛЕКС БУРОЗАКЛАДНИЙ, *комплекс бурозакладочный – набір машин, механізмів та приладів, призначених для проведення гірничих виробок з залишенням породи в шахті.
КОМПЛЕКС ОЧИСНИЙ, *комплекс очисной, **complex processing – комплект індивідуальних і комбінованих гірничих машин і механізмів, який комплексно механізує в очисному вибої процеси виймання й доставки корисної копалини, кріплення та управління покрівлею. До складу очисних комплексів входять механізоване кріплення, видобувний комбайн чи стругова установка, скребковий конвеєр.
КОМПЛЕКС ВУГЛЕВИДОБУВНИЙ, *комплекс угледобывающий – комплекс очисний, призначений для добування і транспортування вугілля у вибої, кріплення і управління покрівлею. Типи К.в. : комбайновий, струговий, гідрозакладний, огороджувально-підтримувальний, автоматизований. Основні складові частини К.в.: вугледобувний комбайн, стругова вуглевидобувна установка, скребковий конвеєр, кріплення механізоване, кабелеукладач, лебідка запобіжна, система пилопридушення.
КОМПЛЕКС СКРЕПЕРНИЙ, *комплакс скреперный – набір механізмів, пристроїв та приладів, призначених для навантаженнягірської маси у відкатні посудини з використанням скрепера під час проведення здебільшого похилих гірничих виробок.
КОМПЛЕКСИ ПРОХІДНИЦЬКІ КОМБАЙНОВІ, *комплексы проходческие комбайновые – комплекти індивідуальних і комбінованих гірничих машин та механізмів, призначених для проведення гірничих виробок, які пов’язані між собою основними параметрами.
КОМПЛЕКСНЕ ВИКОРИСТАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *комплексное использование полезных ископаемых – найбільш повне, економічно доцільне використання основних, а також сумісно з ними залягаючих корисних копалин і компонентів, що в них містяться та відходів виробництва.
КОМПЛЕКСНЕ ОСВОЄННЯ НАДР, *комплексное освоение недр – найбільш повне та економічне освоєння всіх видів ресурсів земних надр на основі комплексів ефективних гірничих технологій.
КОМПЛЕКСНИЙ, *комплексный – з’єднаний з будь-чим, складний; той, що являє собою комплекс будь-чого; к. р о з в и т о к е к о н о м і ч н и х районів планомірний, пропорційний розвиток господарства районів на основі оптимального поєднання галузей виробничої спеціалізації з галюзями, що обслуговують виробництво й населення; к – і с п о л у к и речовини, які одержують сполученням двох або більше простих молекул.
КОМПЛЕКСНІ РУДИ, *комплексные руды – природні мінеральні утворення, що вміщюють кілька металів чи інших цінних компонент і в таких сполученнях та концентраціях, при яких виробниче використання їх технологічно можниве й економічно доцільне.
КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ, *комплексные соединения – складні сполуки, в яких можна виділити центральний атом (комплексоутворювач) і безпосередньо зв’язані з ним молекули або йони – так звані ліганди або адденти. Центральний атом та ліганди утворюють внутрішню сферу (комплекс), молекули або йони, які оточують комплекс – зовнішню сферу. Центральним атомом можуть бути як метали, так і неметали. Утворення К.с. широко використовується в різноманітних галузях хімічної технології (виділення, очистка, розділення платинових, рідкоземельних та деяких інших металів). Інша назва К.с. – координаційні сполуки.
КОМПЛЕКСНЕ КРІПЛЕННЯ, *комплексное крепление – механізоване кріплення очисних гірничих виробок, що складається з окремих секцій, які кінематично не зв’язані між собою і незалежно пересуваються.
КОМПЛЕКСОМЕТРІЯ, *комплексометрия – спосіб хімічного аналізу, в основі якого є утворення комплексних сполук. К. використовують для визначення жорсткості води, вмісту свинцю й нікелю в рудах тощо.
КОМПОНЕНТ, *компонент – складова частина чогось.
КОМПОНУВАТИ, *компоновать – складати щось ціле з якихось окремих частин. Наприклад, К. електрообладнання в шахтах тощо.
КОМПРЕСІЯ, *компресия – стискання газів, що спричинює зменшення об’єму, який вони займають, півищення тиску й ткмператури.
КОМПРЕСОР, *компресор – машина для компресії і переміщення газів під тиском.
КОНВЕЙЄР, *конвеєр, **conveyer – машина безперервної дії для переміщення вантажів з потрібним ритмом на певну віддаль. Є конвеєри гвинтові, роликові, ґравітаційні, стрічкові, скребкові. До конвеєрів відносяться також елеватори та ескалатори. В Україні конвеєри випускають Дніпропетровський завод будівельних машин, Львівський конвеєробудівний завод, Харківський завод “Світло шахтаря” та інші підприємства.
КОНВЕЙЄРИЗАЦІЯ, *конвеєризация – механізація виробничих процесів за допомогою транспортуючих машин.
КОНВЕЄРНА СТРІЧКА, *конвейерная лента – несучий орган стрічкового, стрічково-цепного або стрічково-канатного конвеєра. У стрічковому конвеєрі К.л. водночас виконує функції тягового органу та органу, що несе вантаж. Поверхня К.л., що несе вантаж, зветься робочою.
КОНВЕЙЄРНА ЛІНІЯ, *конвейерная линия – технологічна вантажно-транспортна схема, яка складається з двох або декількох послідовно розташованих конвеєрів.
КОНВЕЄРО-СТРУГОВА УСТАНОВКА, *конвеєрно-струговая установка – виймально-доставочна машина фронтальної дії з ріжуче-транспортуючим виконавчим органом.
КОНВЕКЦІЙНИЙ, *конвекционный – той, що переноситься середовищем, де він міститься; к. с т р у м електричний струм, зумовлений рухом наелектризованих тіл (напр., мікрочастинок пилу, диму); к. п о т і к потік тепла. яке переноситься висхідним рухом повітря.
КОНВЕКЦІЯ, *конвекция – перенесення тепла в рідинах або газах потоками речовини.
КОНГЛОМЕРАТ, *конгломерат – 1) Комплекс з’єднаних окремих предметів в одне ціле, при якому вони зберігають свої риси й властивості. Наприклад, конгломерат ґранул. 2) Грубоуламкова порода, що складається із зцементованих округлих валунiв та гальки. За розмiром уламкiв розрiзняють конгломерат бриловий, валунний, галечний та ґра- велiтовий.
КОНДЕНСАТ, *конденсант – продукт (рідина або тверде тіло) конденсації.
КОНДЕНСАТОР, *конденсатор – 1) Апарат для конденсації пари охолодженням. 2) Пристрій для нагромадження (“згущення”) електричних зарядів.
КОНДЕНСАЦІЯ, *конденсация – 1) Перехід газу або пари в рідину або тверде тіло внаслідок охолодження чи стиснення їх. 2) Реакція сполучення кількох молекул органічної речовини, під час якої виділяється вода, галогеноводні, аміак та інші сполуки.
КОНДЕНСОР, *конденсор – короткофокусна лінза або система лінз, що їх використовують в оптичному приладі для освітлення предмета, який розглядають або проецюють.
КОНДЕНСУВАТИ, *конденсировать – згущувати, ущільнювати або скраплювати.
КОНДИЦІЇ НА МІНЕРАЛЬНУ СИРОВИНУ, *кондиции на минеральное сырье – сукупність обгрунтованих вимог щодо якості і кількості корисних копалин, гірночо-геологічних та інших умов розробки родовищ.
КОНДИЦІОНУВАННЯ, *кондиционирование, **mine-air cooling – 1) К. п о в і т р я доведення повітря в приміщеннях до прийнятних для людини характеристик щодо температури, вологості тощо. 1) К. п у л ь п и – перемішування пульпи (корисної копалини) з реагентом(тами).
КОНКРЕЦІЯ, *конкреция, **concretion – мінеральне утворення. Має кулеподібну сфероїдну форму з внутрішньою радіально-волокнистою і концентричною будовою. Формування конкреції проходить від центру. Зустрічається в товщі осадових порід; є аґреґатом однорідних або різних мінералів. У вигляді К. трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини.
КОНСЕРВАЦІЯ ГІРНИЧОДОБУВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, *консервация горнодобывающего предприятия – тимчасова зупинка гірничих та інших пов’язаних з ними робіт з обов’язковим збереженням можливості їх поновлення.
КОНСИСТЕНЦІЯ, *консистенция – ступінь в’язкості або густини напівтвердих-напіврідких речовин (мастил, мила, фарб, будівельних розчинів тощо).
КОНСИСТОМЕТР, *консистометр – прилад для визначення консистенції різних речовин.
КОНСТАНТА, *константа – стала, постійна величина.
КОНСТАНТАН, *константан – сплав міді з нікелем і домішками деяких інших елементів. Застосовують для виготовлення термопар, електричних опорів тощо.
КОНТАКТ, *контакт – 1) Зіткнення, зв’язок, взаємодія. Наприклад, контакт мінеральних зерен при флотації, аґломерації тощо. 2) Площина (поверхня) зіткнення різних гірських порід. 3) Речовина, що утворюється при очищенні продуктів перегонки нафти сірчаною кислотою; застосовують у різних виробництвах. 4) З’єднання проводів електричного кола.
КОНТАКТНИЙ, КОНТАКТОВИЙ, *контактный, – пов’язаний з контактом; к. о п і р опір, який виникає в місці контакту проводів електричного кола внаслідок нещільного прилягання тощо; к – а р і з н и ц я п о т е н ц і а л і в різниця електричних потенціалів (напруга) у місці дотику двох провідників з різних металів; к – і к і л ь ц я кільця, насаджені на вал рухомої частини ґенератора або двигуна змінного струму.
КОНТАКТНИЙ ЧАН, *контактный чан – належить до допоміжного обладнання при збагаченні корисних копалин. Ємкість, як правило циліндричної форми, з мішалкою осьового типу. Призначена для перемішування пульпи з реагентами (її кондиціонування).
КОНТАКТОР, *контактор – електромагнітний апарат для дистанційних або автоматичних вмикань, розмикань і перемикань електричних кіл постійного або змінного струму низької частоти.
КОНТИНЕНТАЛЬНІ ВІДКЛАДИ, *континентальные отложения – геологічні відклади, що утворилися внаслідок процесів вивітрювання та нагромадження гірських порід. До них належать алювій, делювій, пролювій, еолові відклади, льодовикові відклади та відклади озер і боліт.
КОНТРОЛЬНА СПОСТЕРЕЖНА СВЕРДЛОВИНА, *контрольная наблюдательная скважина – свердловина для контролюконтролю за рівнем підземних вод, температурою порід та перевірки якості робіт по тампонуванню.
КОНТРОЛЬНА ТРУБКА, *контрольная трубка – сполучення відрізка вогнепровідного шнура і капсюля-детонатора в паперовій гільзі, що застосовується для контролюконтролю за часом запалення при вогневому висаджуванні п’яти або більше зарядів на поверхні. В підземних роботах для тієї ж мети застосовується контрольний відрізок вогнепровідного шнура без капсуля-детонатора.
КОНТРОЛЬКОНТРОЛЬ ФОРМИ УСТУПУ, *контроль форми уступа – отримання інформації щодо величини геометричних параметрів, котрі характеризують форму уступу при відкритому способі розробки. Як правило, виконується за допомогою автоматичних пристроїв та приладів.
КОНТУРНЕ ВИСАДЖУВАННЯ (ПІДРИВАННЯ), *контурное взрывание – спосіб заряджання і висаджування зарядів в оконтурюючих шпурах (свердловинах), що забезпечує отримання відносно рівної поверхні виробки з мінімальними порушеннями суцільності бічних порід за межами її проектного профілю.
КОНЦЕНТРАТ, *концентрат – продукт з високим вмістом корисних речовин; продукт збагачення корисних копалин.
КОНЦЕНТРАЦІЯ ГІРНИЧОГО ВИРОБНИЦТВА, *концентрация горного производства – зосередження виробництва на більш великих шахтах, рудниках, кар’єрах, дільницях. Характеризується підвищенням навантаження на очисний вибій, виїмкове поле, панель, пласт, похилу виробку і зростанням виробничої потужності шахт, рудників, кар’єрів, збагачувальних фабрик.
КОНЦЕНТРАЦІЯ ГІРНИЧИХ РОБІТ, *концентрация горных работ – процес зосередження заданого видобутку корисної копалини в часі (зменшення числа видобувних змін і годин роботи) і в просторі (зменшення числа виробничих дільниць, очисних вибоїв та ін.). К.г.р. пов’язана з їх інтенсификацією.
КОНЦЕНТРАЦІЯ НАПРУЖЕНЬ, *концентрация напряжений – збільшення інтенсивності напружень в гірських породах, які оточуютьоточуючих виробку, внаслідок перерозподілу напружень у масиві.
КОНЦЕНТРАЦІЯ НА СТОЛАХ, *концентрация на столах – процес розділення сипучої суміші мінеральних частинок за їх густиною в тонкому потоці води, який тече по нахиленій деці концентраційного столу, що здійснює зворотно-поступальний поздовжній рух. Область застосування: по крупності матеріалу – 0,074 – 13 мм; по густині – 1 200-15 600 кг/м3.
КОНЦЕНТРАЦІЯ ПИЛУ, *концентрация пыли – вміст пилових частинок в одиниці об’єму повітря. Розрізняють К.п. масову (вагову) або ґравіметричну, що визначається масою частинок пилу в одиниці об’єму повітря і вимірюється у мґ/м3, і рахівну або коніметричну, що визначається числом частинок в одиниці об’єму повітря і вимірюється в частинках на см3.
КООРДИНАЦІЙНЕ ЧИСЛО, *координационное число – кількість атомів (йонів, молекул), найближчих до даного атома (йона, молекули) в кристалі. В алмазі К.ч. дорівнює 4, в кам’яній солі – 6. К.ч. визначається природою і формою структурних частинок, характером і напрямленістю їх взаємодій, умовою мінімуму енергії системи. Іноді задають К.ч. для другої, третьої і т.д. координаційної сфери. В аморфних тілах і рідинах К.ч. має тільки статистичний зміст.
КООРДИНАЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК, *координационная связь – тип хімічного зв’язку між молекулярними частинками (зарядженими або нейтральними), в яких звичайно немає неспарених електронів. Одна з частинок є донором, друга – акцептором пари електронів, тому К.з. часто називають донорно-акцепторним.
КОПЕР, *копер, **headgear – 1) Споруда над шахтним стовбуром, в якій розміщують напрямну та розвантажувальні пристрої для скіпів і перекидних клітей, а в деяких ще й підйомну машину. 2) Установка, якою підтримують і направляють палебійне устаткування, палі. 3) Установка для дроблення металевого брухту, брил мартенівського шлаку тощо. 4) Пристрій для випробування матеріалів на ударну міцність.
КОПРОВІ ШКІВИ, *копровые шкивы – те ж, що й напрямні шківи.
КОРА ВИВІТРЮВАННЯ, *кора выветривания – комплекс гірських порід, що утворюються на поверхні Землі внаслідок дії на корінні породи сонячної радіації, механічного та хімічного впливу води, повітря й живих організмів. За формою залягання виділяють площинні, лінійні та мішані кори вивітрювання. Товщина кори вивітрювання – від кількох до 100 м і більше. В Україні кора вивітрювання поширена головним чином у межах Українського щита.
КОРАЗІЯ, *коразия – процес руйнування гірських порід уламковим матеріалом, що його переносить вода, лід, вітер тощо.
КОРДІЄРИТ, *кордиерит, **cordierite – Mg2Al3[AlSi5O18]. Мінерал класу силікатів. Метасилікат кільцевої будови. Сингонія ромбічна. Густина 2,57…2,66, твердість 7…7,5. Безбарвний, синій. Блиск скляний. Породоутворюючий мінерал кордієритових ґнейсів і сланців. Характеринй для порід з надлишком алюмінію і малим вмістом лугів та кальцію. Іноді зв’язаний з пегматитовими утвореннями. Знаходиться також у магматичних породах (андезитах). Прозорі відміни кордієриту використовують як дорогоцінне каміння.
КОРЕЛОМЕТР, *корелометр – прилад для вимірювання (обчислювання) кореляційних функцій випадкових процесів. Інші назви к о л е р о г р а ф, к р е л я т о р.
КОРЕЛЯТИВНИЙ, *корелятивный – співвідносний, взаємнозумовлений.
КОРЕЛЯЦІЯ, *корреляция – 1) Співвідношення, відповідність, взаємо-зв’язок предметів або понять. 2) Залежність між явищами або величинами (параметрами), що не має чіткого функціонального характеру.
КОРЖ, *корж – невелика за розміром пластина покрівлі або підошви пласта, що відшарувалася.
КОРИСНІ КОПАЛИНИ, *полезные ископаемые – природні мінеральні утворення, які за сучасного рівня розвитку техніки можуть використовуватись у народному господарстві безпосередньо або після попередньої обробки. За умовами утворення розрізняють ендогенні (магматичні, пегматитові, карбонатитові, гідротермальні та ін.), екзогенні (розсипні, осадові) та метаморфогенні. Бувають корисні копалини органічного і неорганічного походження, за фізичним станом — тверді, рідкі й газоподібні. За промисловим використанням виділяють такі групи корисних копалин: металеві (рудні), неметалеві (нерудні), горючі (паливні) й гідромінеральні. Значні скупчення корисних копалин утворюють родовища.
КОРІННІ ПОРОДИ, *коренные породы – породи, які залягають на місці свого постійного залягання. За походженням їх поділяють на вивержені (магматичні), осадові й метаморфічні (видозмінені).
КОРІННА ЧАСТИНА ПІДЙОМНОЇ МАШИНИ, *коренная часть подъемной машины – основна частина підйомної машини, являє собою двоопірний вал з органами навивки підйомного канату або ведучим шківом тертя.
КОРОЗІЯ, *корозия – 1) Руйнування гірських порід внаслідок розчинення їх у воді. 2) Руйнування металів під дією зовнішнього середовища.
КОРОТКИЙ ОЧИСНИЙ ВИБІЙ, *короткий очистной забой – підземна очисна виробка з вибоєм, довжина якого не перевищує 10–15 м. К.о.з. мають обмежене розповсюдження на вугільних шахтах України (широко застосовуються у вугільній промисловості США, Канади, Австралії).
КОРОТКИЙ УСТУП, *короткий уступ – уступ, довжина якого дорівнює або мало відрізняється від його висоти. Виїмку руди К.у. застосовують у слабких, нестійких рудах при системах з стелеуступним вибоєм.
КОРОТКИМИ СТОВПАМИ, *короткими слолбами – система розробки — поділ довгого стовпа печами і прорубами на короткі стовпи, що мають прямокутну або квадратну форму. Розмір сторін 10…30 м. Печі і проруби проводять з таким розрахунком, щоб новий стовп був нарізний на момент закінчення очисних робіт у попередньому.
КОРПУС, *корпус – основна частина машини, механізму.
КОРПУСКУЛА, *корпускула – узагальнена назва дрібненьких частинок матерії (електронів, фотонів тощо).
КОРПУСКУЛЯРНИЙ, *корпускулярный – пов’язаний з корпускулами, к – а т е о р і я с в і т л а теорія, за якою світло являє собою потік дрібних частинок речовини.
КОРУНД, *корунд, **corundum – Al2O3. Поширений мінерал класу оксидів та гідрооксидів синювато- або жовтувато-сірого кольору. Сингонія тригональна. Густина 4. Твердість 9. Прозорі відміни К., забарвленні в червоний (рубін), синій (сапфір), жовтий (східний топаз) та інші кольори, є дорогоцінним камінням. Утворюється в ґранітних пегматитах у зв’язку з їх десиліфікацією, а також у контактово метасоматичних комплексах. На поверхні стійкий і утворює розсипи. Непрозорі відміни використовують як абразивний матеріал. Освоєно виробництво штучного корунду. В Україні є в межах Українського щита.
КОСМОГЕННІ МІНЕРАЛИ, *космогенные минералы – мінерали, що утворилися в космічних (неземних) умовах. До них відносять ті, що поки не відомі або дуже рідко трапляються в земній корі, — гексоніт, когеніт, карлсберіт та ін. Для космогенних мінералів характерна майже повна відсутність гідроксидів. Є також спільні для земних і космічних порід мінерали (олівіни, піроксени, плагіоклази). Див. також метеорити.
КОСОВИК, *косовик, **parallel road, gob road – підземна виробка, що формується у розкісці між вугільним масивом (ціликом) та смугою закладочного матеріалу. Служить для провітрювання вибою та збору води при проведенні виробок широким вибоєм.
КОСОВИКОВИЙ ХІДНИК, *косовичный ходок – підземна виробка невеликої площі перерізу, розташована в закладному масиві в розкісці, що служить для сполучення косовика з виробкою, що примикає до нього. В більшості випадків підривання бокових порід у К.х. не виконується.
КОСТЕР, *костер – конструкція кріплення для гірничих виробок квадратної, прямокутної або трикутної форми. Має вигляд кліті зі стрижнів, які взаємно перетинаються.
КОУШ КЛИНОВИЙ, *коуш клиновой – частина підвісного пристрою для закріплення каната на підйомній посудині.
КРАТНІСТЬ ПІДРОБКИ, *кратность подработки – відношення глибини гірничих робіт до вийманої потужності пласта при підробці споруд.
КРЕЙДА, *мел – осадова напiвзв’язна мазка малозцементована гірська карбонатна порода, що на 90-99 % представлена кальцитом, який складається з кальцитових залишкiв морських планктонних водоростей та дрiбних часток черепашок найпростiших органiзмiв. Колір білий. Розробляють на Донбасі, у Придніпров’ї, Придністров’ї та в інших районах України. Використовують у сільському господарстві, паперовій і гумовій промисловості, у будівництві тощо.
КРЕЙДОВИЙ ПЕРІОД, *Меловой период – останній (третій) період мезозойської ери. Настав близько 137 млн. років тому, тривав близько 70 млн. років. На початку пізньокрейдової епохи відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресія моря. Гороутворюючі рухи крейдового періоду пов’язані з альпійською складчатістю. Для флори цього періоду характерні папоротеподібні й голонасінні, з’явились перші покритонасінні, а в пізньокрейдову епоху — сучасні форми (дуб, бук, береза, верба, виноград та ін.). Великого розвитку набули черевоногі молюски, губки, мохуватки, деякі види костистих риб, у фауні наземних хребетних переважали плазуни, хижаки та ін., вимерлі морські й наземні ящери. Відклади, що утворилися протягом крейдового періоду, становлять крейдову систему.
КРЕКІНГ, *крекинг – термічна або каталітична (див. Каталіз) переробка нафтових фракцій, при якій молекули важких вугливодів розщеплюються на простіші. Основними продуктами К. є компоненти моторних палив.
КРЕМІНЬ, *кремень, **flint – халцедон у вигляді жовен, інділінз, особливо поширений в осадових породах.
КРЕМНЕЗЕМ, *кремнезем – те ж саме, що й діоксид кремнію.
КРЕМНІЙ, *кремний – Si. Хімічний елемент IV групи періодичной системи. Ат.н. 14, ат.м. 28,086. Темно-сірі кристали з металевим блиском. При низькій температурі хімічно інертний. З багатьма металами утворює силіциди. Вміст у земній корі 27,6% за масою. Найважливіші мінерали К. – силікати, кремнезем. Технічний К. застосовують як легуючу добавку при виробництві сталей і сплавів кольорових металів, напівпровідниковий К. – в електротехніці й електроніці.
КРЕОЗОТ, *креозот – масляниста жовтувата рідина з їдким запахом; складна суміш органічних сполук, в якій переважають феноли. Застосовують для просочування деревини, щоб запобігти гниттю, як флотаційний (див. Флотація) аґент при збагаченні руд тощо.
КРИЛО ВИЇМКОВОГО (ВИЙМАЛЬНОГО, ВИЙМАНОГО) ПОЛЯ, *крыло выемочного поля – частина двокрилого виїмкового поля, розташована по одну сторону від виробок, що підготовляють це поле — бремсберґа, похилу, проміжного квершлага.
КРИЛО ПОВЕРХУ, *крыло этажа – частина поверху, розташована по одну сторону від капітального бремсберґа або похилу шахт, що розробляють пологі або похилі пласти, і по одну сторону від головного приствольного двору шахт, що розробляють круті пласти.
КРИЛО ШАХТНОГО ПОЛЯ, *крыло шахтного поля, **wing mine-take – частина шахтного поля, розміщена по один бік вертикальної площини, що проведена навхрест простягання пласта й проходить через розкривну виробку (вертикальний або похилий стовбур, капітальний бремсберґ чи похил). Крила, як правило, позначають відповідно до частин світу (західне, північне тощо).
КРИПТОЗОЙ, *Криптозой – докембрій, найбільший відрізок геологічної історії розвитку земної кори від виникнення перших геологічних формацій до початку фанерозою. Почався понад 3,5 млрд. років тому, тривав близько 3 млрд. років. Поділяється на архей і протерозой. Протягом криптозою відбулися значні деформації земної кори. Відклади, що сформувались в цей період, складають фундамент давніх платформ і виходять на поверхню в межах кристалічних щитів, зокрема Українського щита. З ними пов’язані родовища залізних, марганцевих, поліметалевих та інших руд, граніту, будівельного каменю тощо.
КРИПТОМЕЛАН, *криптомелан, **cryptomelane – K2Mn8O16. Поширений мінерал зони окиснення деяких марганцевих родовищ.
КРИСТАЛИ, *кристаллы, **crystals – тверді тіла у природній формі багатогранників, кожний з яких зумовлений певним періодичним порядком розташування молекул, атомів або йонів у просторі. Поверхня кристалу обмежена площинами — гранями, лінії перетину яких є ребрами, а точки перетину ребер — вершинами. Форма й чистота кристалу залежать від складу речовин, з яких вони утворюються, та умов кристалізації. Основні властивості кристалів — однорідність, анізотропія і здатність до самоограновування. Поділяють кристали на 32 класи, що об’єднуються в сім сингоній. Використовують кристали в радіотехніці, автоматиці, оптиці та ін. Вивчає кристали кристалографія.
КРИСТАЛІЗАЦІЙНИЙ, *кристаллизационный – пов’язаний з кристалізацією; к. а п а р а т прилад для кристалізації яких-небудь речовин; к-а в о д а вода, що входить у структуру кристалів інших речовин кристалогідратів (напр., купоросів).
КРИСТАЛІЗАЦІЯ, *кристаллизация – перехід речовини з газоподібного, рідкого (розчину чи розплаву) або твердого (аморфного) станів у кристалічний.
КРИСТАЛІТИ, *кристаллиты – 1) Найдрібніші зародкові кристалоутворен-ня у різновидах вулканічного скла. 2) Дрібні неправильної форми кристали литого металу або металевого сплаву, міцно зв’язані між собою.
КРИСТАЛІЧНИЙ, *кристаллический – той, що складається з кристалів, подібний до них; к-і ґ р а т к и періодичноповторюване розміщення молекул, атомів або йонів у кристалах.
КРИСТАЛІЧНІ СЛАНЦІ, *кристаллические сланцы – метаморфічні гірські породи, що мають кристалічну будову і характеризуються сланцюватою чи смугастою текстурою. За мінералогічним складом кристалічні ланці поділяють на амфіболові, слюдяні, талькові та ін. Використовують як будівельний матеріал та вогнетривку сировину.
КРИСТАЛОГІДРАТИ, *кристаллогидраты – кристалічні речовини, в складі молекул яких є кристалізаційна вода, напр. гiдрат хлористого кальцію.
КРИСТАЛОГРАФІЯ, *кристаллография – наука про кристали і кристалічну будову матерії. Досліджує будову й фізичні властивості кристалів, а також процеси їх утворення. Основні розділи кристалографії — геометрична кристалографія (симетрія, структура і морфологія кристалів), кристалоґенез (утворення й ріст кристалів), фізична кристалографія (фізичні властивості кристалів), кристалохімія й прикладна кристалографія (методи й апаратура для вирощування кристалів і використання їх у техніці). Розвивається новий напрям – космічна кристалографія. Найважливіші з методів дослідження кристалографії: гоніометричний, хімічний, фізичний та ін. Як окрема наука кристалографія зародилася в середині ХVІІ ст. В Україні дослідження з кристалографії проводять Геохімії і фізики мінералів Інститут АН України, кафедри університетів (Київського, Львівського та ін.).
КРИСТАЛООПТИКА, *кристаллооптика – наука про проходження світла крізь кристали. Кристалооптика розглядає подвійне променезаломлення, поляризацію світла, плеохроїзм та інші явища.
КРИСТАЛОФІЗИКА, *кристаллофизика – фізична кристалографія, розділ кристалографії, в якому вивчають фізичні властивості кристалів, а також зміну цих властивостей від зовнішніх впливів. Кристафізика пояснює анізотропію, дефекти в кристалах тощо. На основі досягнень кристалофізики розвинулася фізика твердого тіла.
КРИСТАЛОХІМІЯ, *кристаллохимия – розділ кристалографії, наука про просторове розміщення структурних частинок (молекул, атомів, йонів) у кристалах та залежність фізико-хімічних властивостей кристалічних речовин від їхньої структури. Кристалохімія тісно пов’язана з хімією, кристалофізикою і мінералогією. Базується на даних експериментального вивчення структури кристалів рентгенівськими (рентгеноструктурний, нейтронографічний, електронографічний та ін.), хімічними та фізичними методами.
КРИТИЧНА ШВИДКІСТЬ ОПУСКАННЯ (ЗМІЩЕННЯ) ПОКРІВЛІ, *критическая скорость опускания (смещения) кровли – величина швидкості опускання покрівлі, при якій в гірничих породах з’являються тріщини, заколи та вивали.
КРІО…, *крио… – у складних словах вказує на зв’язок з льодом, низькими темперетатурами.
КРІОГЕННИЙ,*криогенный – пов’язаний з низькими температурами.
КРІОГІДРАТ, *криогидрат, **cryohydrate – евтектична суміш кристалів льоду і кристалів солі (або солей), яка плавиться з утворенням розчину того самого складу, що й суміш; точка замерзання такого розчину найнижча серед водних розчинів тієї самої солі.
КРІОМЕТР, *криометр – пристрій для вимірювання температури затвердівання чистого розчинника та розчину досліджуваної речовини.
КРІОСТАТ, *криостат – пристрій для підтримування низьких температур у замкненому середовищі.
КРІОТЕХНІКА, *криотехника – галузь техніки, пов’язана зі створенням і використанням низьких температур.
КРІОФІЗИКА, *криофизика – фізика низьких температур, що їх досягають при використанні скраплених газів.
КРІПИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ, *крепежные материалы – матеріали (вироби) для кріплення гірничих виробок. До кріпильних матеріалів належать лісоматеріали, сталеві й чавунні балки, залізничні рейки, тюбінги, бетон і залізобетон, природні або штучні камені, полімерні матеріали, склопластики тощо.
КРІПЛЕННЯ БЕЗСТІЙКОВЕ, *крепление безстоечное – тимчасове або постійне кріплення для підтримки порід в покрівлі виробки, виконане у вигляді дерев’яного або металевого верхняка, підвішеного за допомогою металевих стрижнів, що закладаються в свердловини в боках виробки.
КРІПЛЕННЯ ВСТАНОВЛЮВАЧ, *крепеустановщик — машина (пристрій) для механізованого підйому, переміщення і установкиустановки окремих елементів, а також зборки кріпильних рам у виробках. Діє автономно або у складіскладі прохідницького комплексу.
КРІПЛЕННЯ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК, *крепь горных выработок – кріплення рудникове, кріплення шахтне — зведення у підземних гірничих виробках споруд, що запобігають обвалюванню та здиманню навколишніх порід, дають змогу сприймати гірничий тиск і керувати ним.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ, *крепь для лав – гірничотехнічна конструкція, що зводиться в очисних вибоях для забезпечення їхньої стійкості, технологічної цілісності, а також протидії гірничому тискові. В залежності від виду застосовуваного матеріалу розрізняють кріплення дерев’яне, металеве і змішане. В залежності від допустимих деформацій розрізняють жорстке й податливе К.д.л. За виконуваною функцією – спеціальне, тримальне, захисно-тримальне, огороджувальне, підпірне, ізоляційне, зміцнювальне, комбіноване, посадкове, механізоване. В залежності від тривалості використання розрізняють постійне та тимчасове К.д.л. За конструктивними ознаками розрізняють також К.д.л. індивідуальне, органне, органну стінку, рамне (кріпильна рама), штангове, костер, пневматичне, стояк та ін.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ АНКЕРНЕ, *крепь для лав анкерное – кріплення, що являє собою болт, на одному кінці якого є клиновий замок, а на іншому – опорна плита чи гайка.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ЖОРСТКЕ, *крепь для лав жесткая – кріплення, деформація якого не виходить за межі пружності.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ЗМІЦНЮВАЛЬНЕ, *крепь для лав упрочняющая – кріплення, яке крім свого основного призначення виконує функцію зміцнення гірничих порід.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ІЗОЛЯЦІЙНЕ, *крепь для лав изоляционная – кріплення, призначене для ізолювання відпрацьованих та пожежонебезпечних ділянок від прилеглих до них гірничих виробок.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ІНДИВІДУАЛЬНЕ, *крепь для лав индивидуальная – конструктивний різновид кріплення очисних виробок, який складається з окремих рам чи стояків, що переміщуються у вибої без застосування засобів механізації.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ МЕХАНІЗОВАНЕ, *крепь для лав механизированная – пересувне кріплення, призначене для підтримування бокових порід, керування покрівлею і пересування вибійного конвеєра. Є комплектове, аґреґатоване, стругове, щитове К.д.л.м., а також К.д.л.м. з дистанційно-автоматичним керуванням.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ОГОРОДЖУВАЛЬНЕ, *крепь для лав оградительная – кріплення, функцією якого є огородження привибійного простору.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ОРГАННЕ, *крепь для лав органная – переносне кріплення з одного чи декількох прямолінійних рядів стояків, поставлених один біля одного на відстані, що не перевищує діаметра стояка паралельно вибоюзабою на межі обвалення покрівлі. Застосовується також як засіб охорони віїмковихвиймальних|вийманих підготовчих виробок, кріплення берми ій|та т. ін. При цьому стояки встановлюються у|до вздовжвдовж|уздовж берми штреку. Див. також органна стінка.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ПНЕВМАТИЧНЕ, *крепь для лав пневматическая – кріплення, силові елементи якого виконано з м’яких, наповнених стисненим повітрям оболонок. Розрізняють механізоване К.д.л.п., пнемокостри: набірний, багатопорожнинний, комбінований.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ПОДАТЛИВЕ, *крепь для лав податливая – кріплення, що допускає зміщення і деформації за межами пружності за умови збереження своєї тримальної здатності.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ПОСАДКОВЕ, *крепь для лав посадочная – кріплення, призначене для плавного опускання покрівлі та керування її обваленням. Розповсюджене гідравлічне К.д.л.п.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ СПЕЦІАЛЬНЕ, *крепь для лав специальная – кріплення, яке, крім свого основного призначення, виконує спеціальні функції, наприклад, забезпечення обвалення покрівлі за наміченим напрямом.
КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ЛАВ ТРИМАЛЬНЕ, *крепь для лав поддерживающая – кріплення, основною функцією якого є підтримування бокових порід у привибійному просторі.
КРІПЛЕННЯ ІНВЕНТАРНЕ, *крепь инвентарная – розборне переносне рамне кріплення підготовчих виробок багаторазового використання з невеликим строком служби .
КРІПЛЕННЯ КОМПЛЕКС, *крепи комплекс – сукупність двох або більш секцій однакової або різної конструкції, з’єднаних між собою кінематичними зв’язками і засобами для їхнього пересування.
КРІПЛЕННЯ КОМПЛЕКТНЕ, *крепь комплектная – кріплення, яке складається з комплектів, не зв’язаних між собою кінематично і пересуваютьсяпереміщуються незалежно один від одного.
КРІПЛЕННЯ ОПУСКНЕ (ЗАГЛИБНЕ), *крепь опускная (погружная)— кріплення уу формі циліндру з цегляноїцегельної кладки, армованої сталевимистальними тягами, абочи чавунними тюбінгами. ВУ нижній частині К.о. має ріжучий черевик. Застосовується при проходженні вертикальнихпрямовисних стволівстовбурів шахт пощодо|з водоносним піскам ій|та пливунам потужністютовщиною до 10 м, що залягають на глибині 20 25 м. Опускається під впливомпіддаванням власної маси, а інколи ій|та тискутиснення гідравлічних домкратів. К.о. занурюєтьсянавантажується вдо|у масив породи, випереджаючи вибійзабій стволастовбура, ій|та завдяки цьому захищаєобороняє його від проривів пливуна абочи винесення обводненого піску. К.о. опускається пощодо|з мірізасобу вийманнявиймання породи до заглибленнязаглиблення вдо|у стійкі породи.
КРІПЛЕННЯ ПАРАМЕТРИ, *крепи параметры — технічні показники, що характеризують форму, розміри, несучущо зазнає|що виконує спроможність, величину податливості, опір кріплення тай|та ін.
КРІПЛЕННЯ ПЕРЕСУВНЕ, *крепление передвижное — кріплення очисної виробки, що пересувається заіз допомогою гідравлічних домкратів (механізовані кріплення очисних комплексів тай|та аґреґатів), пересувача (комплектні кріплення) абочи під дією власної маси ій|та маси обвалених порід (щитові кріплення при розробцірозробленні крутихстрімких пластів).
КРІПЛЕННЯ ПОДАТЛИВІСТЬ, *крепи податливость — спроможність кріплення під дією тискутиснення гірськихгірських порід зменшувати свої основні розміри (висота стояка, костра, довжина верхняка, висота та ширина арки тощо) при збереженні несучої спроможності та працездатностіпрацездатності. Величина цього зменшення вдо|у період податливості називається величиною податливості кріплення. К.п. досягаєтьсясягається за рахунок проковзування зі значнимчималим тертям одного елементу кріплення відносно іншогодругого (взаємне зміщення сегментів, стягнутих з’єднуючими хомутами металевого арочного кріплення зі спецпрофілю, поступове зминання нижніх послаблених кінців прямокутних піддатливих залізобетонних стояків, опускання зіз тертям уу клиновому замку висувної частини стояків тертя, опускання висувної частини гідравлічних стояків під час спрацьовування запобіжного клапану, зминання загострених кінців дерев’яних стояків, дерев’яних прокладок, клинів тай|та ін.).
КРІПЛЕННЯ ПОЧАТКОВИЙ РОЗПІР, * крепи начальный распор – початкове зусилля, що створюється в кріпленні при його встановленні в робоче положення.
КРІПЛЕННЯ РАМНЕ, * крепь рамочная – гірниче кріплення, що складається з рам, встановлених на деякій відстані одна від одної. За видом матеріалу бувають металеві, залізобетонні, дерев’яні та мішані, за формою — аркові, трапецієвидні, кільцеві та ін. На сучасних шахтах найбільш поширене кріплення із спецпрофілю.
КРІПЛЕННЯ СЕКЦІЙНЕ, * крепь секционная – гірниче кріплення, складене з одноманітних кріпильних конструкцій (секцій), кожна з яких виконує одночасно несучу та огороджувальну функцію на ділянці визначеної довжини. Секції виготовляються на поверхні (у заводських умовах) та встановлюються у гірничих виробках послідовно одна за одною. На шахтах використовується у вертикальних, похилих і горизонтальних виробках та в очисних вибоях.
КРІПЛЕННЯ СЕКЦІЙНЕ СВЕРДЛОВИН, *крепь секционная скважин – спосіб кріплення пробуреного стовбура свердловини двома чи більше частинами (секції) обсадної колони. Полягає у спуску і цементуванні нижньої частини колони на бурильних трубах з нарощуванням її до устя свердловини.
КРІПЛЕННЯ СПРЯЖЕННЯ, *крепь сопряжения – кріплення, яке зводиться на місці спряження лави зі штреком.
КРІПЛЕННЯ ШАРНІРНЕ, *крепь шарнирная – кріплення гірничих виробок, елементи якого можуть переміщуватися один відносно одного навколо шарніра без порушення роботоздатності та несучої здатності кріплення. Застосовується при нерівномірному розподілі навантаження на кріпленні.
КРІПЛЕННЯ ЩИТОВЕ, *крепь щитовая – огороджувальне чи огороджувально-підтримувальне кріплення, що пересувається за спадом при розробці крутого пласта під дією власної маси обвалених порід.
КРОКУЮЧА ХОДОВА ЧАСТИНА КОМБАЙНА, *шагающая ходовая часть комбайна – конструктивний вузол комбайна і створення напірного зусилля на вибій з допомогою гідродомкратів.
КРОКУЮЧО-РЕЙКОВИЙ ХІД, *шагающе-рельсовый ход – тип ходового обладнання крупних гірничих машин. У робочому положенні машина стоїть на лижах (балках), переміщюється на величину ходу за рахунок перекочування ходових візків по рейках, що прокладені вздовж лиж. Під час крокування машина спирається на базу при одночасному перекиданні лиж для нового ходу. Застосовується в конструкціях роторних екскаваторів та відвалоутворювачів продуктивністю більш як 3000 м3 за годину.
КРОКУЮЧИЙ ЕКСКАВАТОР (ДРАҐЛАЙН), *шагающий экскаватор (драґлайн) – одноковшова виїмкова машина циклічної дії, робоче обладнання якої складається із стріли та ковша, що підвішений до неї з допомогою канатів та блоків, а переміщення здійснюється крокуючим ходом. Шість базових моделей. Місткість ковша 4…125 м3.
КРОКУЮЧИЙ ХІД, *шагающий ход – тип ходового обладнання гірничих машин, головним чином драґлайнів середньої та великої потужності. Типи ходових пристроїв за конструкцією механізмів крокування поділяються на ексцентриковий, кривошипно-важільний, важільно-хитний з гідравлічним приводом. Характеризується малим тиском на ґрунт (40…99 кПа) і простотою будови порівняно з гусеничним ходом.
КРОК ЗАКЛАДКИ, *шаг закладки – відстань, що вимірюється в напрямку посування вибою, через яке здійснюється закладка виробленого простору.
КРОК ОБВАЛЕННЯ ПОКРІВЛІ, *шаг обрушения кровли, **increment roof-caving – найменша величина консолі порід безпосередньої покрівлі, при якій відбувається її періодичне самообвалення. Величина залежить від потужності, структури та фізико-механічних властивостей порід покрівлі.
КРОК ПЕРЕСУВАННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО КРІПЛЕННЯ, *шаг передвижения механизированного крепления, **increment avance support – відстань, на яку пересувається кріплення за один хід гідродомкрата.
КРОК ПОСАДКИ, *шаг посадки – відстань, що вимірюється у напрямку посування вибою, через яку відбувається посадка покрівлі. Визначається технологією виймання. Крок посадки менший за крок обвалення безпосередньо покрівлі чи дорівнює йому.
КРОК РУЙНУВАННЯ, *шаг разрушения – відстань між сусідніми лініями руйнування гірської породи. При різанні називається кроком різання.
КРОК ВСТАНОВЛЕННЯ СЕКЦІЙ (КОМПЛЕКСІВ) КРІПЛЕННЯ, *шаг установки секций – відстань між осями сусідніх секцій (комплексів) по довжині очисної виробки.
КРОСИНГ, ПОВІТРЯНИЙ МІСТ, *кроссинг, воздушый мост, **crossing – підземна вентиляційна споруда для розділення повітряних струменів, які перетинаються. Бувають трубчасті, у вигляді перекидного мосту та обхідної виробки.
КСЕНОЛІТ, *ксенолит – уламки гірської породи, що трапляються у магматичній породі і відрізняються від неї мінералогічним складом.
КСЕНОН, *ксенон – хімічний елемент VIII групи періодичної системи, символ Хе, ат. н. 54; ат.м. 131,30. Інертний газ. Застосовують в електровакуумних приладах, газосвітних лампах.
КСЕНОТИМ, *ксенотим – мінерал класу фосфатів, жовтого, червоного, коричневого кольору з скляним блиском. Сировина для одержання ітрію.
КУБ, *куб – 1) Шестигранник, всі грані якого є однаковими квадратами. 2) Третій ступінь будь-якого числа.
КУБАНІТ, *кубанит – мінерал класу сульфідів, бронзово-жовтого кольору з металічний блиском. Сингонія ромбічна. Густина 4,03…4,18, твердість 3,75. Мідна руда. Від назви о. Куба.
КУБАТУРА, *кубатура – число кубічних одиниць в об’ємі даного тіла.
КУКЕРСИТ, *кукерсит – масивний плитковий горючий сланець коричнево-бурого кольору. Залягає у Прибалтійському сланцевому басейні.
КУЛІСА, *кулиса – деталь механізму або машини з прорізом, в якому ковзає повзун, з’єднаний з іншою рухомою деталлю.
КУЛОН, *кулон – одиниця кількості електрики в Міжнародній системі одиниць. Від прізвища французького фізика Ш.-О. Кулона. Інша назва а м п е р – с е к у н д а.
КУЛОНОМЕТРІЯ, *кулонометрия – електрохімічний метод аналізу, який ґрунтується на вимірюванні кількості електрики, що витрачається на електролітичне відновлювання або окиснення.
КУПРИТ, *куприт, **cuprite – Cu2O. Червона мідна руда – мінерал класу оксидів і гідрооксидів. Сингонія кубічна. Густина 6,14. Твердість 3,5-4. Блиск алмазний. Зустрічається у верхніх горизонтах мідних родовищ як продукт вивітрювання мідних сульфідів.
КУПЧАТЕ ВИЛУГОВУВАННЯ, *кучное выщелачивание – спосіб переробки хімічним чи бактеріальним вилуговуванням попутно видобутих забалансових та бідних балансових крупнокускуватих руд, добування з яких корисних компонентів звичайними збагачувальними чи гідрометалургійними методами нерентабельне.
КУРВІМЕТР, *курвиметр – прилад для вимірювання довжини кривих ліній на картах та кресленнях.
КУТ ЗРУШЕННЯ ГРАНИЧНИЙ, *угол сдвижения предельный – найменший кут падіння пласта, при якому виникають небезпечні зрушення лежачого боку розроблюваного пласта.
КУТ ДИЗ’ЮНКТИВУ, *угол дизъюнктива – кут між зміщувачем і блоком (крилом) диз’юнктиву в бік відносного переміщення блоку. Величина К.д. міститься в нормальному перерізі до лінії обриву блоку.
КУТ ЗЕНІТНИЙ, *угол зенитный – кут у вертикальній площині, який відраховується від вертикалі до вимірюваного напрямку.
КУТ МАКСИМАЛЬНОГО ОСІДАННЯ, *угол максимального оседания – кут з боку падіння пласта, утворений на вертикальному розрізі в головному перерізі мульди зрушення навхрест простягання пласта горизонтальною лінією і лінією, яка з’єднує середину очисної виробки з точкою максимального осідання при неповній підробці земної поверзні.
КУТ НАХИЛУ БОРТУ КАР’ЄРА, *угол наклона борта карьера – кут у вертикальній площині, розташованій нормально до простягання борту кар’єра, утворений лінією, яка з’єднує верхній та нижній контури кар’єра з їх проекцією на горизонтальну площину.
КУТ ПРИРОДНОГО УКОСУ, *угол естественного откоса – найбільший кут, який може бути утворений укосом вільно насипаного сипучого матеріалу (гірничої маси) в стані рівноваги з горизонтальною площиною.
КУТ СКЛАДКИ, *угол складки – двогранний кут між крилами складки.
КУТ СПАДУ ПЛАСТА (КУТ ПАДІННЯ ПЛАСТА), *угол падения пласта – кут між пластом і горизонтальною площиною. Відповідно до Правил технічної експлуатації вугільні пласти за кутом спаду поділяються на положисті (0…18°), похилі (19…35°), крутопохилі (36…55°) і круті (56…90°).
КУТ УКОСУ УСТУПА, *угол откоса уступа – кут у вертикальній площині, нормальній до простягання уступа, між лінією, яка з’єднує верхню і нижню бровки уступа та її проекцією на горизонтальну площину.
КУТ УКОСУ ЯРУСА ВІДВАЛУ, *угол окоса яруса отвала – кут у вертикальній площині, нормальній до площини укосу відвалу, між лінією, яка з’єднує верхню і нижню бровки відвалу та її проекцією на горизонтальну площину. В більшості випадків це кут природного укосу гірських порід.
КУТИ ГРАНИЧНІ, *углы граничные – зовнішні відносно виробленого простору кути, які утворено на вертикальних розрізах по головних перерізах мульди зрушення при повній підробці горизонтальною лінією і лініями, що з’єднують границі виробок з границями мульди зрушення.
КУТИ ДЕВІАЦІЇ ПІДЙОМНИХ КАНАТІВ, *углы девиации подъемных канатов – кути, які утворені струною канату з вертикальною площиною перпендикулярною до осі валу підйомної машини або до осьової площини шківа; визначаються в похилій площині, дотичній до барабану і шківа.
КУТИ ПОВНИХ ЗРУШЕНЬ, *углы полных сдвижений – внутрішні відносно виробленого простору кути, які утворено на вертикальних розрізах по головних перерізах мульди зрушення площиною пласта і лініями, які з’єднують границі виробленого простору з границями плоского дна мульди зрушення.
КУТИ РОЗРИВІВ, *углы разрывов – зовнішні відносно виробленого простору кути, які утворено на вертикальних розрізах по головних перерізах мульди зрушення горизонтальними лініями і лініями, які з’єднують границі виробок з найближчими до границі мульди зрушення тріщинами.
КУТОВІ ПАРАМЕТРИ ДИЗ’ЮНКТИВУ, *угловые параметры дизъюнктива – величини, що характеризують форму диз’юнктиву. До них належать : елементи залягання зміщувача, елементи залягання блоків (крил) диз’юнктиву, елементи залягання ліній обриву блоків, кут диз’юнктиву, напрям вектора відповідного переміщення блоку.
КУТОМІР, *угломер – маркшейдерський кутомірний чи кутомірно-далекомірний прилад, призначений для зйомок нарізних і очисних гірничих виробок.
КУЩОВЕ КРІПЛЕННЯ, *кущевое крепление – різновид посадочного кріплення очисних виробок, що складається з окремих груп стояків (кущів) і призначений для управління гірничим тиском способом повного обвалення покрівлі.
КЮРІ, *кюри – одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, в якій протягом 1 сек відбувається 3,7 x1010 радіоактивних розпадів. Від прізвища фізиків подружжя П. Кюрі і М. Склодовської-Кюрі.
КЮСТЕЛІТ, *кюстелит – мінерал, самородне срібло, що вміщює до 10 % золота.